Було видно, що він дуже любить свою дружину, і жодні обставини, нездатні змінити їхні почуття.

Декілька тижнів тому, мій чоловік лежав у лікарні. Сусідом в лікарняній палаті Павла, так звати мого чоловіка, був чоловік років шістдесяти п’яти. З першого дня вони подружилися з ним та знайшли спільну мову. Як виявилося згодом – вони закінчили один інститут та починали свою кар’єру на одному заводі.

Читайте також Він зрозумів, що дружина скоріш за все дізналася про його інтригу.

Одного разу я привезла у лікарню чоловікові голубці, тому що він їх дуже любить. Завжди жартує, що якби я не вміла їх готувати, то невідомо, чи одружився б він зі мною. Сусід по палаті, чомусь так і не їв їжу, яку передала йому дружина.

В кінці тижня мій чоловік все-таки вирішив запитатися, чому сусід не їсть їду, яку принесла йому жінка.

Леонід зовсім не здивувався запитанню, акуратно відклав книгу та почав дивитися у вікно. – Ми з Катериною познайомилися, коли я ще навчався в інституті. Вона викладала у нас англійську мову. Як тільки я її побачив, одразу зрозумів – потрібно проявити знаки уваги, тим більше вона була не одружена.

У нас була різниця в віці – дев’ять років. Я потратив досить багато часу, щоб добитися її уваги, і ось її серце “розтануло”.

Ми зустрічалися приблизно рік, а на Різдво я їй зробив пропозицію. Вона була чудовою домогосподинею, готувала неймовірно смачні страви. Після роботи на мене чекала домашня їжа.

Чоловік щиро усміхнувся та закрив очі, ніби ту любов, з якою готувала для нього дружина.

– Пройшло багато років. Ми не стали молодшими, і одного разу Катерина відчутно змінилася. Так, її їжа й надалі видає аромат та манить, але, на жаль, я не можу її їсти.

– Чому? – вирвалося у чоловіка.

– Зараз вона може наплутати приправи, зварити суп з цукром, чи ще щось. Катерина не винна в цьому, просто зараз її почала підводити пам’ять.

Дома я стараюся готувати все сам, ось ці дні попросив сусідку приглянути за нею. Я щиро кохаю свою дружину, але йдуть роки і ми, на жаль, не молодшаємо. Від такої сумної звістки нікуди не дінешся.

У Леоніда задзвонив телефон.

– Так, Катерина! У мене все добре, мені дуже сподобався обід. Не переживай, тут теж можна поїсти, не потрібно сильно турбуватися. Ти краще ляж та відпочинь собі. Люблю тебе!

Він поклав телефон і продовжив спостерігати за небом у вікні. Було видно, що він дуже любить свою дружину, і жодні обставини, нездатні змінити їхні почуття.

Леонід поговорив з лікарем та попросив його, щоб його виписали з лікарні на декілька днів скоріше. Сказав, що вже добре себе почуває, але мій чоловік знав справжню причину – він просто дуже переживав за свою дружину, яка сама залишилася вдома.