Моя донька Марта вже доросла та має власну сім’ю. На жаль, бачимось ми з нею дуже рідко, тому до кожної зустрічі я завжди по-особливому готуюсь.… Читати далі »Мені стало дуже обідно від такої неповаги з боку дітей.
Я вийшла з дому разом з чоловіком. Ми поспішали на роботу. Чоловік сказав, що забув ключі від кабінету в куртці, яку одягав учора. Попросив, поки… Читати далі »Я знала, що мій чоловік любить мене дивувати, але щоб так – я не очікувала.
Отже, почала я жити з хлопцем. З’їжджатися я не сильно хотіла, але як раз вийшло так, що мені довелося шукати нове орендоване житло. І ми,… Читати далі »Життя одне і витрачати його на цього неробу – навіщо?
Пам’ятаю дитинство, а найбільше пам’ятаю, як заздрила своїм друзям. Адже вони мали бабусь і дідусів. В захваті розповідали, як з дідусем ходили на рибалку, які… Читати далі »Мабуть, не всім дано любити своїх рідних онуків, але що є, то є.
Не відразу я погодилась всі речі доньки віддавати людям, але з часом я зрозуміла, що це необхідно зробити! Все, що я вирішила залишити – це… Читати далі »Я нарешті змогла поговорити про щось інше, а не про підгузки, зуби та нічний сон.
Я вийшла заміж по великій любові. Мій чоловік був для мене втіленням мрії, моїм ідеальним чоловіком. Але незабаром після заміжжя я почала помічати дуже дивні… Читати далі »Я помітила це все ще в день нашого одруження. Мама мого чоловіка була дуже сумною і стурбованою.
Ми з Артемом одружилися шість місяців назад. Зустрічались ще під час школи. Весілля, чесно кажучи, робили для батьків. Ми хотіли розписатися і тихо посидіти в… Читати далі »Я думаю, моїм батькам було не зручно відмовити єдиній донці, тому вони влаштували такий цирк.
Ми з Яриною одружилися відразу, як тільки дівчина закінчила школу. На той час вона вже чекала дитину. Тому не стали відкладати весілля, поки ще нічого… Читати далі »Спочатку вигнала своїх онуків з квартири, наразі приїхала. Не потрібно нам такої родички.
Одного разу, під час прогулянки у парку, я натрапила на давню знайому, вона вигулювала свого улюбленця лабрадора. Я дуже зраділа нашій зустрічі, все ж таки… Читати далі »Після почутого я ще довго не могла прийти в себе. У мене ніяк не вкладалось у голові, як так сталось, адже Галина Вікторівна та її син завжди були дуже близькі.
– Знову їдеш? – запитав я зі злістю у дружини. – Так. Ти ж знаєш, відрядження …, – винувато посміхнулася Ганна. – Щомісяця, першого числа,… Читати далі »В той момент я зрозумів, що поруч зі мною найдобріша і світла людина.