“Три карбованці” – повчальна історія
1968 рік. Одеса. Пізня осінь. На вулиці холодно та сиро. Мені 5 із половиною років. Я сиджу біля вікна нашої комунальної квартири на вулиці Гоголя… Читати далі »“Три карбованці” – повчальна історія
1968 рік. Одеса. Пізня осінь. На вулиці холодно та сиро. Мені 5 із половиною років. Я сиджу біля вікна нашої комунальної квартири на вулиці Гоголя… Читати далі »“Три карбованці” – повчальна історія
Край дороги росло невелике криве дерево. Одного разу вночі повз нього пробігав злодюжка. Він здалеку побачив якийсь силует і зі страху подумав, що край дороги… Читати далі »Дивовижна притча про погляд на світ.
– Тату! А після парку підемо в магазин? – Підемо. – А морозиво купиш? – Спочатку ми купимо найголовніше. – А що у нас найголовніше?… Читати далі »Найважливіший урок, який батько може дати своєму сину
Ось у вас був сад. Ваш особистий. Уявіть: ви його плекали та вирощували. Він же ваш. Тому вкладали гроші та працю. І прагнули частіше у… Читати далі »Вкладається і дбає – вважає своєю. Любить.
Одного разу чоловік, втомившись від шуму і метушні міста, вирішив знайти спокій в душі і заспокоїти серце. Він вирішив побути у тихому місці, де нічого… Читати далі »Мудра притча про те, як знайти спокій
На дорозі стояв чоловік з великою кліткою. Хлопчик, що проходив повз, помітив, що клітка була сповнена птахів різних видів. – Звідки ви взяли всіх цих… Читати далі »“Ціна відкуплення”
Часто чоловіки обурюються, побачивши, що з тонкої та дзвінкої дівчинки, якою колись була їхня кохана, раптом вилупилася тітка. Вони вважають, що їх обдурили. Підсунули начебто… Читати далі »Чоловіки обурюються, побачивши, що з тонкої та дзвінкої дівчинки, якою колись була їхня кохана, раптом вилупилася тітка.
Я дуже любила своє життя… Те… (не вірю, що це пишу) Те… довоєнне. Те, яке вже ніколи не буде таким, як раніше. Те, з яким… Читати далі »Я не знаю, яким буде те інше життя, після перемоги. Чи буде мій дім. Чи будуть мої люди.
Наші душі незримо пов’язані Попри час і бар’єри, і відстані. Ти — моє пожиттєве ув’язнення, Та душа не бажає амністії. Поцілунків твоїх смак незвіданий, Пліч… Читати далі »“Наші душі незримо пов’язані, попри час і бар’єри, і відстані…”
– Поглянь, мамо! – вигукнула семирічна Марта. – Зараз, зараз! – автоматично вимовила знервована жінка за кермом, маючи в голові купу справ, що ще очікували… Читати далі »Ще трішки! І наші дітки будуть гратись під мирним небом!