Перейти до вмісту

“Наші душі незримо пов’язані, попри час і бар’єри, і відстані…”

Наші душі незримо пов’язані
Попри час і бар’єри, і відстані.
Ти — моє пожиттєве ув’язнення,
Та душа не бажає амністії.

Поцілунків твоїх смак незвіданий,
Пліч обійми твої не торкнулися.
Одне óдному ми заповідані,
Хоч шляхи так і не перетнулися.

Паралельно накреслені лінії,
Мчать по колу своїми орбітами.
Вже дерéва у білому інеї,
А здається, що всіяні квітами.

Читайте також: Дефіцит солі в Україні: «Артемсіль» у квітні зупинило роботу на невизначений термін

Лиш надія іскриться і жéвріє,
Що у Всесвіті шлях переміниться,
Щастя цвіт спалахне, зарожéвіє,
Дýші крилами палко обнíмуться.

Бо вони ж нерозривно пов’язані
Всупереч паралелям та відстаням,
І не вічне довічне ув’язнення,
Буде зустріч! І щастя-амністія!

Автор: Ольга Грейнер Савич