Я одружена вже 15 років. З і своїм чоловіком, ми завжди добивались всього самі, накопичили перший внесок та виплатили іпотека за трикімнатний квартиру, у сторонніх ніколи не просили.
Сестра чоловіка, на відмінно від нас, розпоряджатись грошима зовсім не вміла. Якось, пару років тому, вона вирішила купити собі машину, грошей у неї звісно не було на неї. Але вона вважала себе дуже серйозною дамою і завжди говорила, що продумує все на 5 кроків вперед.
-Позич мені 200 тисяч — сказала вона моєму чоловіку Міші, — я знаю, що ви заможні та позичити таку суму для вас не буде проблемою, а я буду віддавати частинами.
Я одразу була проти такої затії. Дивувало те, що вона не мала звідки віддавати, оскільки вона була мамою — одиначкою, жила з мамою чоловіка, а робота приносила копійки.
— Це дуже велика сума — сказала я своєму чоловікові, — та і для чого їй взагалі та машина, з чого вона буде віддавати борг?
Читайте також Свекрусі не подобається мій зовнішний вигляд
Оскільки мій чоловік заробляв значно більше від мене, то я вважала, що заощадженнями повинен розпоряджатись саме він. Гроші ми їй позичили, написали лише розписку на простому листку із зошита мого сина. Але коли настав час віддавати частину грошей, я й не здивувалась, коли Іра сказала мені, що немає зараз такої суми та нічого з цим зробити не може.
Мій чоловік був не в захваті, адже ми теж складали на автомобіль, тому що їздили на старій машині, яка постійно ламалась та вимагала великих капіталовкладень.
— Значить так, якщо не маєш з чого віддавати, тоді продавай машину, — сказав мій чоловік, — я не збираюсь дарувати тобі таку суму грошей.
Іра, звичайно що, вперлась рогом і не збиралась продавати машину. Відбулась сварка, яку застала свекруха. Їй було дуже стидно за те, що діти сваряться між собою, а ще гірше, що сестра так не гарно поступила зі своїм рідним братом.
Чоловік перестав спілкуватись з сестрою, дуже образився, перестав приходити провідувати маму, оскільки там жила вона. Мати ж постійно плакала та просила сина, щоб вони помирились та поговорили. Згодом нам на картку почали поступати гроші, суми були не великі, але все ж, ми подумали, що сестра нарешті взялась за голову.
Загалом, ми отримали близько п’ятої частини суми, яку повинна була віддати сестра.Та невдовзі не стало свекрухи від серцевого нападу. Свою квартиру, вона передала у спадок і моєму чоловікові і його сестрі. Ми не претендували на цю квартиру, в нас була своя, власна. Проте зовиця обігнала:
— Я буду тут жити, — сказала Ірина,- я не збираюсь ділитись зі своїм братом, тим більше він з матері постійно гроші вимагав, вона йому кожного місяця скидувала.
Ми були дуже здивовані.Як виявилось пізніше, свекруха дуже переживала за те, що брат з сестрою не спілкуються і вирішила кожного місяця скидувати частину своєї пенсії Міші.
Іра ж перекрутила цю ситуацію на свій бік і козиряла квитанціями.
— Ти вимагав гроші з нашої мами, — зі скупими сльозами на очах казала вона.
Звичайно, що після почутого, вся рідня стала на бік Ірини, не слухаючи наші аргументи.
— Добре Іра, я не хотів вступати в спадок, але якщо ти себе так ведеш, то нехай все буде по закону, — сказав чоловік.
Свекрухи квартиру продали, Іра ж купила собі однокімнатну і продала машину. Ми теж купили ще одну двокімнатну квартиру, правда в іпотеку, синові на майбутнє. Родичі з нами так і не спілкуються, прийняли сторону Іри. Міша нічого не хоче більше чути ні про свою сестру, ні про наших родичів.