Жила-була сім’я, з двома близнюками, чотирічного віку.
Після 5-річного спільного проживання чоловік оголосив дружині, що покохав іншу. Серцю ж не накажеш.
Я сказав, що подаю на розлучення дружина досить спокійно це сприйняла. Маша була з села.
Вона сама завела розмову про аліменти, і що так буде краще для дітей. Коли чоловік зрозумів, про що мова, у нього очі полізли на лоб.
Маша просто і спокійно сказала, що з точки зору благополуччя дітей, краще їх залишити в чоловікової квартирі, де вони вже звикли, і в садку біля будинку.
Вона сама буде оплачувати аліменти, забирати їх до бабусі в село на літо, дзвонити щодня, приїжджати у вихідні. Що нічого дітям поневірятися по знімних квартирах, в кінці кінців це чоловік затіяв розлучення.
Читайте також: Моя мати покинула мене з сестрою та братом. І я пообіцяла собі, що мої рідні не знатиму, що таке зрада
Маша не слухаючи чоловіка прохання зібралася та поїхала. Він був в шоці та не знав, що робити.
Друга майбутня дружина теж не очікувала такого повороту, і чужі діти нікому не потрібні. І няньчитися з чужими дітьми не входило в її плани. Та він мав варити кашу, вчитися плести коси. Яка ваша думка, чи правильно зробила Маша чи ні?