Юля та Петро ще зі школи були разом. Вони безмежно кохали один одного. Тому одружилися досить в юному віці, їм було по 19 років. Батьки ж не були проти, адже вони вже довго разом, батьки знайомі між собою та навіть товаришували, тому причин відмовляти молодят вони не бачили.
Ось вони одружились, молоді та зелені, як кажуть. Батьки Юлі переїхали в житло, яке було взято в іпотеку, а Юлі та Петру віддали невелику двухкімнатну квартиру.
Почалось самостійне спільне життя і азом з ним почались побутові пр0блеми. Сварки, битий посуд, літаюча праска і т.д. В такому «військовому стані» пара прожила два роки. В кінці кінців Юля не витримала та пішла до РАЦСу з заявою на розлучення. Але потім дізналась, що при надії. Петро ж сприйняв дитину під серцем Юлі як шанс зберегти сім’ю. Але Юля була непхитна.
Читайте також Її чоловік, мій зять, вирішив відпочити від сина та жінки і випровадив їх з квартири.
-В мене з’явився інший, коли я була на третьому місяці і він прийняв мене . Ми любимо один одного і вже живемо разом.
Юля не захотіла бути далі з Петром, але з дитиною спілкуватись не забороняла. Після появи доньки Петро часто приходив до Юліної квартири приносячи аліменти та всякі іграшки та речі для донечки. Теперішній співмешканець Юлі не був радий Петру, тому що разу мало не доходило до скандалу. Також Петро забирав доньку на вихідні, коли міг, Юля не заперечувала такій діяльності колишнього чоловіка.
Коли донечці виповнилося три рочки Юля віддала її до дитячого садку, а сама вийшла на роботу. Час від часу маленьку з садочку забирав Петро. Але одного вечора їй подзвонила вихователька дитячого садку та запитала чи збирається та забирати доньку додому. Як Петро не забрав дитину? Чому він залишив її саму?
Вона швидко забрала донечку з садочку та почала надзвонювати Петру, але той не брав. Але зрештою він зателефонував. Юля вже було хотіла кричати на Петра, але на другому кінці був не Петро, а хтось інший. Чоловік повідомив, що її колишній потрапив в аварію та зараз в лікарні і перебуває в комі. В цей момент в серці Юлі щось тріснуло. Як би вона не старалась забути почуття до нього, але вони залишились.
Дочекавшись приходу співмешканця, вона помчалась в лікарню, де був Петро. Вона провела з ним тиждень, чекаючи та говорячи з ним, до тих пір поки він не прокинувся. Він з неймовірною ніжністю сказав Юлі:
-Твої очі… В день нашого весілля вони так само сяяли від щастя.
Вони поцілувалися, адже обоє зрозуміли, що не можуть один без одного, що все ще кохають.
Юля та Петро зійшлися знову, а зі співмешканцем Юля розійшлася. Та й він не дуже розчарувався, що Юля все ще кохає Петра, адже її він не кохав, а хотів лише квартиру, яка дісталась їй від батьків. Це вона дізналась під час скандалу.
Тепер вони живуть щасливою дружньою родиною. Без сварок та скандалів. Деколи, щоб отримати те заповітне щастя, треба пройти через велике нещастя.