Я вийшла заміж в 21 рік. Молода наївна дівчина, яка закохалася. Я завжди вважала що в мене надійний та щасдтвтй шлюб.
У нас є два сини Ігор та Антон. Ми жили, душа в душу, розуміли один одного з півслова. Іноді я навіть боялася, що це сон, і він може закінчитися. Так і сталося. Наші хлопчики виросли і пішли від нас. Ми знову залишилися удвох як тоді, ще до їх народження. Ми стали кращими друзями і з нетерпінням чекали, коли хлопчаки зроблять нас дідусем і бабусею.
Не знаю, на якому етапі щось пішло не так. Я не помітила зміни у ставленні чоловіка до мене. Він був шанобливий і уважний як завжди. Але він змінився в іншу сторону. Мій чоловік, чомусь вирішив, що в 50 потрібно змінити стиль. Він став інакше одягатися і навіть змінив зачіску. На його ювілей зібралася вся родина. Тоді під час тостів мій чоловік сказав: «за другу молодість». Шкода я не відразу зрозуміла, що він має на увазі.
Читайте також: Я стала студенткою, а дідуся і бабусі не стало. Я не могла їсти, пити, спати. За пару тижнів втратила 8 кг,інтересу до життя не було.
Чоловік став затримуватися на роботі, додому приходив в піднесеному настрої. Я й подумати не могла, що причиною такої поведінки стала інша жінка. Одного разу йдучи по вулиці, до мене підійшла молода жінка. Вона не представилася, а простo попросила поговорити зі мною.
Я не могла зрозуміти, що потрібно цій особі, але погодилася. Ми сіли на найближчу лавочку. Дівчина довго не наважувалася почати. Видно було, що вона дуже хвилюється. На вигляд майже в половину молодша за мене, ну може максимум 30 років, симпатична і боязка. Я чекала, коли вона почне говорити, а вона замість цього просто розплакалася. Я нічого не могла зрозуміти, що відбувається.
Крізь сльози дівчина сказала, що любить мого чоловіка і благає мене, його відпустити. Вона повідомила, що вже близько півроку вони зустрічаються, і він відчуває до неї ті ж почуття, але боїться образити мене, тому що у нас з ним сім’я. В кінці моя співрозмовниця вимовила фразу, яка повалила мене здивувала: «ви ж пожили добре, дайте іншим пожити!». Я не знала, що сказати і як взагалі реагувати на цю сповідь. Я встала і пішла додому.
Увечері чоловік прийшов додому, як ні в чому не бувало, і в хорошому настрої. Воістину любов окрилює, подумалося мені.
Було так сумно і прикро, але я не знала, як почати цю розмову.
Мені потрібно було подумати.
На наступний день була тридцятa річниця нашого весілля. А мені не до свята, з голови не виходила та дівчина. Під час вечері в ресторані, куди запросив мене чоловік, я прийняла рішення все обговорити. Я безпосередньо запитала чоловіка як довго і з ким він мені зраджує. Тільки я відразу попросила не ображати мене своєю брехнею і сказати правду. Спасибі йому за чесність. Він відповів лише, що вони разом півроку, і він її любить. А як же я?
Як виявилося, до мене у нього інші почуття – подяка за прожиті разом роки і за наших хлопчиків