Чоловіку, мабуть, не сподобається те, що я витворила, але він також дуже ображений на мамy, тож, впевнена, буде на моїй стороні.

На весіллі свекруха урочисто вручила нам ключі від квартири ще своєї бабусі, старющої «двушки», але ми були їй раді: все ж своє окреме житло!

Пожили трохи на знімній квартирі, поки у цій старій робили ремонт. До речі, ремонт повністю зробили на мої збереження і на допомогу моїх батьків.

А от квартиру, як я потім дізналася, свекруха на сина, мого чоловіка, так і не переоформила, тобто фактично це була не наша квартира, а її. Та ми на це не зважали, вкладали в своє гніздечко гроші й сили, тому що ніщо, як кажуть, не віщувало біди.

Читайте також Перед весіллям, чоловіка мого все відмовляла одружитися зі мною. На її думку, я другий сорт

Зробили собі затишну «цукерочку», всі наші рідні й друзі дивувалися, хвалили наш смак: мовляв, таку «совкову хатину» перетворили на сучасну, з вишуканим смаком облаштовану квартиру.

Майже п’ять років ми в ній щасливо прожили, народилася і підростає донечка.
І ось – грім серед ясненького неба.

Свекрусі моїй – біс в ребро у 53 роки. У них то були зі свекром проблеми, але ніхто не думав, що дійде до розлучення. А тут повернувся у рідне місто її овдовілий однокласник – її шалене перше кохання, як виявилося. Ну і понесло її… Одним словом, подала вона на розлучення з чоловіком.

Та все нічого, нехай би самі розбиралися. Так вона прийшла до нас і дуже чемно заявила, щоб ми вибиралися з її квартири! Мовляв, у її коханого власної нерухомості немає, знімати – дорого та й навіщо, якщо вона, бачте з житлом!

Сказати, що у нас щелепи відвалилися – нічого не сказати. А свекруха попила з нами чай і пішла собі, сказавши на прощання, щоб ми підшукали житло без поспіху, місяць у нас на це є.

Ну, не буду озвучувати, що я про це все і про неї зокрема думаю. Зрозуміло, що на думку спадають самі епітети. Ситуацію нам допоміг вирішити свекор: він запросив нас до себе у трикімнатну квартиру.

Справа в тому, що ми зараз з чоловіком добре заробляємо, але недавно ми вклалися в трикімнатну квартиру у гарному новому районі нашого міста. Будинок добудовується, а ми платимо розстрочку. Тому віддавати гроші за знімне житло нам зараз ніяк недоречно. Та є на світі справедливість, як виявилося.

Отже, ми поки що до свекра переїдемо на два-три роки, поки виплатимо розстрочку і підзбираємо на ремонт.
Сьогодні наш останній день в цій квартирі. Чоловік на роботі, донечка в садочку, чоловік моєї сестри перевозить до свекра речі і ті меблі, які ми вирішили забрати. Я керую процесом.

На останок я вирішила дещо зробити, план визрів спонтанно.

Шпалери обдерті, висять лахміттям. На унітазі новому така тріщина пішла, ой-йой, після того, як я по ньому торохнула чоловіковою гантелею. Плінтуса я майже кругом зірвала, вони ж пластикові, це було не важко. Меблі деякі старі потрощила. Замість люстр лишила «лампочки Ілліча».

Оцінила свою роботу: мені сподобалося.

Чоловіку, мабуть, не сподобається те, що я витворила, але він також дуже ображений на мамy, тож, впевнена, буде на моїй стороні.