Чому я повинна чужій дитині, а його рідна мати може спокійно будувати своє нове життя?

Три роки я заміжня, а всього ми вже 5 років разом з Дмитром. Коли сходилися, я знала, що він розлучений вже рік, а його дитина від першого шлюбу живе з бабусею, його мамою. Діма зустрічався з сином раз на місяць на вихідних на 2-3 години. Мене це влаштовувало.

На тих умовах і зійшлися. Але тут свекруха раптом вирішила, що дитина повинна жити з нами. З якого дива?  У мене і власних дітей немає, а головне – я їх і не хочу, і чесно про це Дімі казала. Виховувати чужу дитину, яка до того ж мене не сприймає, я тим більше не бажаю і збираюся на це підписуватися.

Але найцікавіше, що всі ці 8 років свекруха натякає, що ми повинні цю дитину утримувати і виховувати. А колишня дружина Дмитра. мати хлопчика, нічого йому, виявляється, не повинна!

 

Читайте також Перші дві невістки також спершу не робили, що я їм казала, але чоловіки їх скоро на місце поставили і тебе твій поставить.

Вона залишила Петрика і знову вийшла заміж.  Ходить по ресторанах. Аліменти на свого первістка не платить і не виховує його. Але її свекруха не чіпає, а ми повинні бути і за матір, і за батька! Як це? Свекруха на ці питання відповідати відмовляється, а я не розумію цього і не прийму.

І що цікаво – багато хто підтримує позицію свекрухи! Навіть моя мама, уявіть! Говорить, Петрик тобі потім віддячить, ось побачиш! Ну
А тепер раптом виявилося, що у горематері маленька дитина, її новий чоловік проти старшого, чужого йому сина, а наша думка не враховується. Ми повинні – і все!

Чому я повинна чужій дитині, а його рідна мати може спокійно будувати своє нове життя? Тай справа ще в тому, що я займаюся юридичною кар’єрою, і, поки що принаймні, у мене зовсім не має бажання самій народжувати, на це у мене є причини.

Я тепер переживаю, що через мою відмову свекрусі у мене погіршаться стомунки з чоловіком. Це дуже не справедливо: чому я повинна в угоду їм наступати на свої бажання, на свою думку? Я хочу бути щасливою з Дмитром, як це було досі, втілювати свої і наші спільні плани, а не виховувати Петрика, який мені, по суті, – ніхто.