Чим ти багатший, тим менш залежний від світової павутини.

New York Times опублікував нещодавно статтю з такою сенсаційною назвою. Найбільш основними тезами Тутка поділиться.
Ви — бідний, якщо лікар консультує вас в режимі онлайн, а не на прийомі.

Бідний — якщо діти займаються з віртуальними, а не реальними, вчителями.

Бідний, якщо купуєте товари онлайн, а не в красивій крамниці в центрі міста.

Нова еліта — це люди, які відмовляються від сфери цифрових послуг й надають перевагу офлайн-послугам.

Бідні беруть айфони в кредит, багаті ж від смартфонів відмовляються. Бідні навчають дітей користуватися комп’ютерами, багаті ж відсилають своїх нащадків у приватні школи, де малих вчать спілкуванню з людьми. Життя перед екраном — ознака вашої неуспішності в житті.

Читайте також Притча про вартість життя

Далі авторка висуває досить суперечливі твердження про те, що розвиток дітей з ґаджетами в руках впливає на їх когнітивний розвиток, про що висловлюються психологи багатьох провідних ІТ-корпорацій.

Та коли вона описує життя старенького 68-річного пенсіонера, який живе на прожитковий мінімум і єдиним співбесідником якого є кіт , намальований на планшеті, текст сприймається як до болі душевний. До слова, стартап “Кіт для стареньких” вигадав молодий 31-річний бізнесмен.

Для численних багатіїв спілкування з людьми стало символом відмови від щоденного перевіряння електронної пошти чи соціальних мереж.

В житті бідних з’являється ще більше екранів, багаті ж повністю від них відмовляються.