Читаю історії про сильних жінок, які все встигають з чотирма дітьми. Вони працюють, і чоловіка хвалять, і готують, і уроки перевіряють.Чесно – не дуже й заздрю.
Я зовсім не така. Наприклад, кілька років тому у мене не було сил навіть прибрати одну кімнату за раз. Я починала прибирання, через 10 хвилин втомлювалася, доводилося відпочивати. І так в декілька заходів.
Читайте також Він подав на розлучення, залишив все їй і дітям.
Розумію, що частково це було від нервового перенапруження, яке тривало роками. Зараз емоційно себе відчуваю краще, і прибирання вже не така велика проблема. Але при цьому не можу одночасно повноцінно працювати і займатися єдиним сином.
Працюю з дому і для сина з певних причин вибрала домашнє навчання. Якщо вкладаюся в одну сферу, на іншу мене вже не вистачає. І це при тому, що у сина є репетитори.
Напевно, можна подумати, що я лінива або безвідповідальна. Але це не так. Якраз навпаки. Якщо я чимось займалася, я звикла викладатися на 200%. Іноді стало прослизати недбале відношення до справи, і мені самій це не подобається.
Наприклад, можу термін на замовлення затягнути на пару днів, чого раніше ніколи собі не дозволяла. На їжу взагалі час не витрачаю. Добре, що для чоловіка це не проблема – купив котлет, посмажив і мене заодно нагодував. Ще й без будь-яких претензій у мою сторону. А сина, навпаки, завжди проблема була нагодувати. Махнула на це рукою, і останній місяць він харчується тільки кукурудзяними пластівцями з молоком і яблуками, сам же собі і купує.
У мене є хобі. Я люблю ходити на лижах. Але ще років 3-4 тому після прогулянки з сином я 3-4 дні просто відлежувалася і не могла нічого робити. Зовсім. Тепер все не так погано. Я можу без особливого збитку для себе покататися по 30-40 хвилин кілька разів на
тиждень. Але тільки якщо зовсім спокійною ходою.
Відповідно, ніяких кар’єрних висот або величезних гонорарів у мене немає. Вдома не так затишно, як мені б самій хотілося. Втішаю себе тим, що не кожній дано бути сильною. Головне, що мене люблять і приймають такою, яка я є, чоловік і син.