Перейти до вмісту

Деколи знайомі та друзі розповідали, що бачили Таню в компанії молодика Артема, він був єдиним сином місцевих багатіїв. Василь не залишав надії на повернення дружини.

Василь завжди смиренно відносився до життєвих проблем. Він був дуже привабливим чоловіком, разом з тим надзвичайно довірливим та добрим. Йому було нелегко. Виріс в дитячому будинку, освіту зміг отримати лише середню і одразу на роботу. Коли зустрів Тетяну, думав це його доля. Тому одразу взяли шлюб. Але щастя було коротким.

Ім’я, дане в пологовому будинку медичними сестрами, змушувало його все життя соромитись. Хто ж так дітей називає в нас час? З дитинства Василько був розумним симпатичним хлопчиком, але везіння це не додавало. Завжди він потрапляв в центр якихось бійок між іншими дітьми, під колеса автомобіля декілька разів ледь не втрапив, то на вступний екзамен до інституту запізнився. Так і став Василь столяром.

 

Однак ще на першому курсі всі його мрії про престижну роботу розвіялись як дим, коли він зустрівся з Тетяною. Вона була красивою, активною та ініціативною. Тому сумнівів щодо їх взаємовідносин не виникало.

 

Читайте також Через вісім місяців я вийшла з пологового будинку тримаючи абсолютно здорового синочка.

 

Перед отриманням диплому вони одружились, а через рік радісний Василь забирав Тетяну з пологового з двома синочками. Ось тут і почались проблеми, про які він навіть не здогадувався. Тетяні весь час не вистачало грошей, тому через три місяці вона також вийшла на роботу в магазин позмінно.

Все частіше і частіше вона затримувалась там, а з часом перейшла на нічну зміну. А потім взагалі сталось неймовірне! Тетяна одного разу не поверталась чотири дні. Василь ледь не втратив розум від переживань. Та коли вона все-таки прийшла, то виявилось що тільки за речами.

 

Ні діти, ні “такий” чоловік їй були не потрібні, адже молодість лише почалась. І вона зі своїми пожитками, написавши відмову від дітей та подавши на розлучення, покинула їх без пояснень.

 

Деколи знайомі та друзі розповідали, що бачили Таню в компанії молодика Артема, він був єдиним сином місцевих багатіїв. Василь не залишав надії на повернення дружини. Все ж таки двоє синів, та й обвінчались перед Богом. Просто вона ще молода і мало розуміє в житті. Але скоро все стано як було.

 

Та час йшов, Таня не поверталась. А одного дня Василеві прийшли не лише документи на розлучення, а й повідомлення від Тані про її одруження з Артемом. Таким чином вона натякала, щоб Вася з дітьми більше не з’являлись у її житті. Василь не довго горюючи прийняв рішення виховувати синів один, та спочатку потрібно було подумати про житло. Батьківської хати вже й не залишилось. А на орендовану коштів не вистачало, йому довелось працювали лише пів зміни.

 

Василь пішов працювати на завод в нічну, заодно отримав кімнату в гуртожитку. Сусіди, особливо сусідки, жаліли молодого одинака, тому приглядати за хлопчиками вночі. З усієї бригади Василь був наймайстернішим і швидко став бригадиром. Там і заробітну плату підняли і Андрійко з Максимком пішли в садочок. Допомоги від колишньої дружини він не просив, та й від дітей вона відмовилась сама.

Коли синочки вчились в школі, Василь заочно закінчив інститут і зміг добитись підвищення. Незабаром став директором заводу. Андрій та Максим навчались на відмінно, неодноразово були призерами на різних олімпіадах. Тому після закінчення школи обоє отримали запрошення не лише в місцеві вузи, а й закордонні.

Василь радів кожну хвилину, що діти успадкували його характер. Стали вольовими, добрими та відповідальними молодими людьми. Батька жаліли і старались самотужки добитись успіху в житті. Завдяки своїй наполегливості вони отримували стипендію в одному з найпрестижніших університетів Франції. Після закінчення Андрій залишився там же викладачем, а Максим пішов працювати у міжнародну компанію. І обидва почали допомагати таткові фінансово, саме вчасно. Адже після невдалої операції здоров’я Василя стало погіршуватись.

Сини одружились на француженках, стали громадянами цієї країни. Хлопці довго переконували татка переїхати до них. Тут і здоров’я можна покращити, і рівень життя на порядок вищий, та й онуки весь час запитували про дідуся. І невісткам свекор також до душі припав, вони ним захоплювались, бажали для нього кращого.

 

Проте Василь вже звик до своєї кімнати в гуртожитку, роботу залишати не хотів — у ній була його наснага. Усі спроби переконати батька на переїзд залишались марними. Все ж таки Василь був досить принциповим і впертим. Йому не хотілось, щоб діти його жаліли. Але таки погодився на подарунок від них — окрему квартиру біля центрального парку. Андрій та Максим обирали її не просто так — вони хотіли, щоб батько мав можливість прогулюватись серед природи.

 

Роки йшли, Василь все більше став нагадувати дідуся. Хос і залишався статним чоловіком навіть з сивиною у волоссі. Одружуватись вдруге він так і не наважився. Та й вінчаний був, а другий шлюб вже був би великим гріхом. І він відмовлявся від усіх пропозицій друзів познайомити його з приємними жінками.

Жінка прийшла додому через 30 років. Погрожуючи Василеві судами, погрожувала відібрати квартиру, бо вона мати його синів і претендує на частину площі. І, взагалі, міг би прийняти дружину краще і підготувати житло до її приїзду!

Коли здивування пройшло, Василь дізнався про причину такого несподіваного візиту. Тетяна розповіла, що з Артемом вона недовго прожила разом, оскільки не могла більше мати дітей. Через це Артемові батьки наполягли на розлученні і вигнали її з дому, оскільки чекали на порозі нову, вже вагітну, невістку. Тетяна переїхала до своєї тітки. Та невдовзі померла, але квартиру залишила іншій племінниці. Так Таня залишилась без даху над головою.

Василь з ввічливості налив колишній дружині трав’яного чаю і слухав історії її скитань, ні разу не перебиваючи. Коли сповідь завершилась, Василь просто вказав колишній на двері.

Тетяна почала кричати і сперечатись, адже ця квартира куплена їхніми спільними дітьми, тому вона має на неї такі ж права, як і сам Василь. Він подумав хвилинку і нагадав Тетяні її вчинок на початку спільного життя, як залишила його одного з двома дітьми, і Василь ні слова їй не сказав про письмову відмову від дітей. Так само жодного разу не звернувся до неї за фінансовою підтримкою, хоча вона і мала таку можливість. Тому й не має права така дружина чогось вимагати ні від чоловіка ні від дітей. Тетяна так і залишилась ні з чим біля розбитого корита.