У мене з невісткою важкі стосунки, я в неї завди винна все роблю не так.
На розпис нас не запросили, сказали що нічого не буде, а потім виявилось що було святкування. Для батіків це як ніж в серце.
До цього батьки вели розмову про те, що треба б, напевно, пустити молодих в свою однокімнатну квартиру, коли з’їдуть мешканці. Якось раз між іншим запитали сина з нареченою, які у них плани з приводу житла, і як вони дивилися б на пропозицію пожити в тій квартирі. Молоді відповіли, що
в принципі були б не проти, це здорово прискорило б накопичення першого внеску на іпотеку. А потім нас на весілля не запросили. І батьки вирішили – ну, раз одружитися зуміли самі, то і далі обійдуться без нас.
Молоді образились не на жарт, невістка вже, виявляється, збирала речі і мало не меблі замовила в нову квартиру, що належить свекрам. Ось з того часу відносини і напружилися. Деякий час, з півроку, напевно, після тієї події батьки з молодими взагалі не спілкувалися. А коли, нарешті, зустрілися в найближчі новорічні свята, Софія Сергіївна побачила, що невістка вже явно в положенні.
Читайте також Топ найкрасивіших озер України, варто побачити
– Ну, зраділи, звичайно! – розповідає вона. – Ще б пак – перший онук від єдиного сина! Стали спілкуватися. Але теж, знаєш, все в одні ворота. Дитині купила купу речей – за погодженням з невісткою, природно. Коляску, комод, в які вона пальчиком тицьнула, купу костюмчиків, комбінезон. Подарунки брали, дякували. Самі ніколи нічого. Навіть в день народження в той рік згадали про мене о десятій вечора вже, уявляєш? Але я намагалася не звертати уваги – у них така подія на носі, не тим голова зайнята.
А потім на шляху відносин свекрухи і невістки виник новий камінь спотикання – прописка дитини.
– Через пару днів після виписки вони прийшли просити зареєструвати малюка!
– Я чесно сказала, що я не готова. Це тільки прописати просто. А виписати, якщо раптом щось не так – не просто.
І знову молоді не зрозуміли старших, і невістка заявила на повний голос – в такому випадку немає у вас онука, бачити його ви не будете!
– Не будемо і не будемо, значить, що ж тепер поробиш! – зітхає Софія Сергіївна. – Налякала! Переживемо якось!
Онуку Софії Сергіївни вже два роки, але дідусь і бабуся бачили його тільки на виписці, ще до розмови про прописку.
– І син не дзвонив всі ці роки! – зітхає мати. – Стежимо за ними тільки в соцмережах. Благо, невістка буквально кожен крок в інстаграмі. Куди пішла, що з’їла, що купила, де гуляли з дитиною.
А нещодавно пролунав телефонний дзвінок – син.
– Ну звичайно, не просто так дзвонить, а з проханням! – розповідає Софія Сергіївна. – У Каті проблеми зі здоров’ям, жити буде. Але потрібно кілька тижнів у лікарні побути. То чи не могли б ми з батьком, запитує наш син онука, до себе на пару тижнів взяти, поки Каті не буде?
– І ви що? Погодилися?
– Ага, зараз. Я синові сказала – онука нам взагалі-то бачити не можна, Катя заборонила, якщо ти пам’ятаєш. При тобі, мовляв, розмова була, це не я придумала! Кажу, якщо зараз щось змінилося, і Катя вирішила, що онука нам тепер бачити можна, то нехай сама і повідомить про це. Телефон у неї є, я по інстаграму бачу. Так що нехай дзвонить і просить сама, а не через тебе. Якщо попросить, може, ми і допоможемо, а не попросить – вибач.