Мама виховувала мене сама. Коли мені було 4 років, тато покинув нас і поїхав жити в інше місто. З того часу ми його не бачили. З мамою нам було добре удвох, але одного разу, вона покликала мене на кухню і сказала:
– Дмитрику,познайомся – це дядько Андрій, – як ніби трохи соромлячись, сказала мама. – Він мій близький друг.
Я дуже був радий за маму, що в неї появився друг. Адже вдома був я дуже рідко, то в школі, то на різних гуртках, а мама постійно була вдома сама.
Я давно став помічати, що стала красиво одягатися на роботу і більше часу проводити біля дзеркала. Очі у неї були дуже щасливі. І ось нарешті я познайомився з причиною маминої нескінченної радості.
– Дядя Андрій, а Ви тепер будете жити з нами? – запитав я.
Мені дуже не вистачало тата, адже я хотів брати з когось приклад, з когось сильного і мужнього. І ось появився Андрій.
– Ну, я б хотів, якщо твоя мама не буде проти, – посміхнувся Андрій.
Читайте також: Смачний український капусняк з свининою та пшоном
Мама звісно погодилася, і ми стали жити, як одна сім’я. Правда, сім’я наша виявилася не дуже дружною. Уже через 3 місяці, дядько Андрій дуже помінявся і став постійно кричати на мене. А мама, чомусь за мене навіть не заступилася.
Одного дня, я проснувся і побачив, що мама збирає мої речі. Вона мені нічого не пояснювала, а просто відвезла мене в дитячий будинок.
– Синочку, ти поживеш тут з дітками пару місяців, поки дядя Андрій зрозуміє, що йому без тебе погано, – говорила мені мама. – Тоді я тебе заберу і ми будемо жити дружно.
– Добре, – погодився я.
Мені там було весело, я знайшов нових друзів. Але з того часу, як мене залишила мама, пройшло уже пів року, а вона так і не приїхала. Як виявилося, що дядько Андрій поставив її перед вибором: “Вибирай, або я, або твій бешкетник”. На жаль, моя мама покинула мене, і вибрала чоловіка.
Пройшло уже багато часу, і у мене є своя сім’я. Але я ніяк не можу пробачити маму, як вона могла відмовитись від мене …