З дитинсьва я відчувала себе зайвою, батьки любили брата, не мене.
Найгостріше і найболючіше згадується Новий рік в нашій родині. Брату завжди дарували ті іграшки, які він хоче, а мені … книга кращий подарунок.
Звичайно були і солодкі подарунки, проте мені з мого ж власного подарунка діставалися лише нецікаві братові льодяники. Коли ж я намагалася відстояти свій подарунок, то мама називала мене жаднюгою і взагалі забирала все цукерки.
Ці ситуації з мого дитинства відгукуються болем щороку протягом уже багатьох років. Наша сім’я жила дуже непогано, гроші були навіть в найважчі для країни часи.
Однак я завжди ходила в тому, що було дешевше, навіть якщо одяг був мені не за розміром.
А брат … він отримував все найкраще і якщо він щось хотів, то на ціни не дивилися взагалі. Зараз, через багато років я так і не змогла зрозуміти батьків. Все дитинство я відчувала себе зайвою і непотрібною.
Природно таке дитинство відбилося на мого дорослого життя. Я готова вислужуватися і догоджати кожному, хто мене похвалить і погладить по голівці.
Розумом я розумію що треба міняти своє ставлення до життя, але в душі хочу бути хорошою для всіх, навіть на шкоду собі.
Два роки тому у мене появилась чудова дочка, яку я шалено люблю і балую, але другу дитину я не заведу ніколи, адже в моїй душі живе страх, що стану такою як моя мати і просто зламаю своїй дитині життя.