Ми з Інною одружені вже три роки, і якщо спочатку все було ідеально, то останнім часом ми все частіше сваримося. Привід завжди той самий — гроші. Дружина просто не вміє їх витрачати, я не встигаю і кліпнути — як пів зарплати вже зникло!
То крем для обличчя купить дорогий, то нову чашку неймовірної краси за суму, якої вона зовсім не коштує. Ні, я чудово розумію, що жінки люблять все гарне, та й доглядати за собою необхідно, але ж можна розподіляти гроші якось більш раціонально.
От і вчора знову я не стримав обурення: лютий місяць за вікном, а Інна купила полуниці! Ну хіба не можна дочекатися сезону, коли вони будуть не на вагу золота? А ще краще — поїхати тоді в село до моєї бабусі, там же полуниць буде на сніданок, обід і вечерю.
А вночі дружині раптово стало зле, дуже болів живіт, ми обидва злякалися, і я викликав «швидку».
Читайте також Ірина все одно залишається при своїх поглядах на виховання сина та не слухає ні свекруху, ні чоловіка.
До лікарні поїхала разом, всю дорогу тримав її за руку і заспокоював. Коли приїхали, Інну оглянули лікарі і сказали, що будуть зараз же оперувати, мене відправили додому — не можна стороннім лишатися на ніч в лікарні. І я поїхав.
Зайшов додому, ввімкнув ноутбук і раптом відчув таку радість — можна тепер і пиво в кімнаті пити, і чипси їсти на дивані — немає кому сварити. Можна включити фільм жахів на повну гучність, і шкарпетки кинути абияк — ніхто слова не скаже! Відкрив браузер, щоб знайти якийсь фільм — а тут реклама гарячої путівки на Шрі-Ланку. Інна показувала, дуже хотіла полетіти, але я не погодився — нам кредит за квартиру ще два роки виплачувати, і машину вже поміняти потрібно, а то на нашій іноді страшно їздити вже, не до відпусток.
Глянувши фільм, я вмостився на ліжко і усвідомив, що можу цілу ніч спати по центру, розкинутися «зірочкою» і навіть ковдрою не потрібно ділитися з дружиною. А зранку навіть можу закурити в ліжку, і ніхто не кричатиме на мене — свобода! Я розкинувся на все ліжко і заснув.
А зранку прокинувся — один. І курити в ліжку чомусь більше не хотілося. Хотілося, щоб Інна зайшла у своєму коротенькому халатику з пандочками в кімнату, сіла на ліжко і пригорнулася до мене. І пахла тим кремом, купленим за всі гроші світу, і радісно посміхалася. Який же я дурень, хіба можна було сваритися через якусь полуницю? Вона ж могла стати останнім Інниним задоволенням в житті.
Я ледве дочекався восьмої години і зателефонував у лікарню. Коли медсестра сказала, що дружину вночі прооперували, все в порядку і можна її відвідати, я ледь не стрибав від щастя — вона жива, з моєю коханою все буде добре!
По дорозі в лікарню я зупинився біля супермаркету, щоб купити полуниці для Інни. Бог з ними, з грошима, я більше ніколи не буду засмучувати свою жінку через такі дрібниці. Шкода, що я зрозумів це тільки коли вона опинилася в лікарняному ліжку, але тепер я точно знаю, що найбільше за все боюся втратити свою дружину, і робитиму все, щоб вона частіше посміхалася.