Ми з моєю дівчиною Оксаною вирішили жити разом. Я думав, що жарити млинці та ліпити вареники це кожна дівчина уміє. Та ми домовилися, що у нас буде рівноправ’я, і ми вирішили, щоб нам допомагала інколи хатня робітниця. Ми приходили з роботи, а усе гаряче уже стояло на плиті, у хаті було чисто та комфортно і так було десь 6 місяців.
З часом ми з Оксаною почали сваритися часто, вона все частіше засиджувалась в барах з подругами, а я десь теж не відставав та був часто з друзями. Якось я захвоpів і залишився вдома, мені було нудно, я покликав в гості друга Вову.
Світлана шурхотіла по квартирі, як електричний віник. Жодну хвилину не сиділа склавши руки. Вова, відпивши ковток винa, кивнув у бік Даші:
«Ось де твоя Оксана? Ти впевнений що з подругами? Я, наприклад, не впевнений. А ось, поруч з тобою Світлана. Красива, гарна та вихована дівчина. Господарська, розторопна. Ось такі нам потрібні, а не ці фіфи примхливі. Але за великим рахунком, що Світлана, що Оксана– все одне і те ж».
Друг досить активно почав говорити до Світлани, почав питати звідки вона і т.д. Що її цікавить в житті та звідки вона родом. Виявилося, що до всього іншого, вона ще й спортсменка. Плавчиха. І є у неї скромна мрія – займатися дайвінгом.
Читайте також: Мені вдалося відсудити аліменти у своєї колишньої дружини за дочку, які вона не витрачала на неї
«Губа не дуpа» – засміявся Вова. І ще раз додав, що така дівчина мені потрібна, а не Оксана.
Та слова Вови я собі запам’ятав бо ми з Оксаною двоє однакових. Наші батьки нас розпещили, а двом одинаковим тяжко приходиться.
Це тяжко назвати ваші стосунки стосунками скоріш за все це імітація. Світланка зовсім інша справа. Дружиною вона б була те, що треба. А простеньку зовнішність можна прикрасити в салоні краси, фiгуру одягнути. Я почав дивитися на Світлану іншими очима, і через деякий час у нас почалися стосунки. Оксана переїхала до іншого хлопця жити від мене.
Я запропонував Світлані вийти заміж за мене вона погодилася. І тут, як на зло, я став нудьгувати за Оксаною. У дружині не вистачало блиску, зухвалості. Вона не вміла іронізувати і жартувати – а це свого роду талант. Але вона смачно готувала і сиділа вдома. Теж не погано.
Я вирішив, що з часом звикну до неї. Всі друзі будуть розлучатися, а я – ні. Такі як Світланка від чоловіків не йдуть. Вони їм вдячні все життя за те, що дістали «з грязі в князі».
Але доля піднесла мені ще один урок. Як виявилося, не всі дівчата меркантильні. Я подарував Світлані на день народження дорогу золоту каблучку та вона не дуже зраділа цьому, я запитав чому? “Щось не так?”. І вона зізналася чесно, що кілька разів натякала, що хоче на день народження курс з дайвінгу. Але каблучка теж неймовірно красива.
Я відразу почав шукати курс з дайвінгу, та попередив, що з нею не зможу поїхати. Просто, якщо по чесному мені скучно було їхати з нею то не для мене то заняття. Пройшло 2 тижні Світлана поїхала до океану і так і не повернулася. Вона зустріла там такого як він любителя дайвінгу, та закохалася в нього по самі вуха. Та попросила дати її розлучення.
Мій друг Вова знову пив винo в моїй квартирі і реготав над тим, що Даша мене кинула. «Братан, ти зачарований мабуть, чому від тебе жінки втікають? Все, більше порад давати тобі не буду. Вибирай сам”