Дуже не хочеться брати шлюб без благословення батьків, але як з нею порозумітися? Не знаю що й робити.

Ми з Сергієм познайомилися в університеті, і ще вчимося на останньому курсі. Мені 20 років, а він на рік старший. Ми півроку збирали кошти на поїздку, влаштувалися на підробіток у вільний від навчання час. І ось ми приїхали у Стамбул і на Набережній, біля моря, Сергій дуже романтично зробив мені пропозицію. Подарував скромну, але дуже гарну обручку.

 

Читайте також Напевно, мене мало цікавили фінанси, тому що я сама з дуже бідної сім’ї. Мама виховувала нас з братом одна і жили ми дуже скромно. І я знайшла такого.

І я погодилася. Так ми дійшли до рішення, що треба будувати своє життя і створити окрему сім’ю, бути незалежними від батьків. Вони і зараз нам грошей не дають, але часто то продукти підкинуть, то рахунок на телефоні поповнять. Іноді можуть і за квартиру заплатити, яку ми орендуємо. А на життя ми заробляємо ще майже від початку навчання – обоє.

Мої мама і тато живуть в селі, а там нікого не здивуєш ранніми шлюбами. Нічого поганому в моєму заміжжі не бачать. Навпаки, зраділи, одразу добре сприйняли мого нареченого. Добре поставилися і до ідеї, що ми не будемо жити в селі. Сказали, що всіляко підтримуватимуть нас, доки ми станемо на ноги.

І ось ми повернулися з Туреччини та на свята мама Сергія запросила нас додому. Я приготувала подарунки, сувеніри, адже хочеться справити гарне враження та побудувати з родиною майбутнього чоловіка гарні стосунки. Але коли ми вже були на порозі – були дуже здивовані…

Ого матір, жінка з міцним характером, навіть не запросила нас до хати на чай. До неї приїхав новий співмешканець, тому переночувати в старому батьківському домі мого нареченого ми теж не змогли. Добре, що недалеко живе старший брат Сергія, в нього ми і змогли лишитися на ніч.

Сказати, що я була здивована – це нічого не сказати.

А наступного ранку, ми ще не встигли пообідати, як з’явилась Варвара Іванівна. І з порогу почала виказувати все, що вона думає і про мене, і про наше рішення одружитися. Каже, Сергій ще занадто молодий для одруження і якщо він заведе свою сім’ю, то не зможе дбати про неї та забезпечувати фінансово. Виявляється, вона переконана, що сини повинні повністю перекривати її витрати. Бо батько їх покинув, тож моя майбутня свекруха змалку їм торочила про те, що зараз вона дбає про них, а коли вони стануть старшими, то будуть дбати про неї.

Хоча щасливим їх дитинство не назвеш – матір часто пропадала з якимись чоловіками, намагаючись облаштувати своє особисте життя. А хлопчики в цей час лишалися з бабусею. Яка теж не дуже була цьому рада.

І ось вона плавно перейшла до обурення через нашу поїздку. Мовляв, у неї хата не перекрита, а ми витратили стільки грошей… Я була шокована. Їй же тільки трохи за сорок, у неї новий співмешканець. Чому вона не може знайти кошти, заробити їх, замість того, щоб вимагати їх від нас? Адже ми самі заробили їх!

Поїздка не вдалася, я їй навіть гостинців не лишила. Все віддала родині брата, в якого ми лишились. Сказали їй, що весною розпишемось, а вона відповіла, що не дасть нам свого благословення.