Мені 31 рік. В другому шлюбі я щасливо прожив 3 роки. Все було, як треба: весілля, є дитина, жили душа в душу. Звичайно, були і непорозуміння, але без них ніяк, ми завжди швидко мирилися.
Я працюю, заробляю непогано, на все вистачало. Жили звичайним життям. Коли ми дізналися, що станемо батьками, були на сьомому небі від щастя, бо дитика була запланована і дуже бажана. Будували плани на майбутнє і були справжньою сім’єю – міцною і дружньою.
Дитина появилась здоровою і міцною, але дуже неспокійною. Ми не спали і днями і ночами. Особливо втомлювалася дружина, вона просто повільно заганяла. Батьків наших поруч немає, вони живуть в іншій країні, тому допомагали тільки порадами, за що спасибі їм велике.
У нас почалися непорозуміння і сварки, бо я теж втомлювався на роботі і не міг допомагати в повну силу. Але коли у мене з’являвся вільний час, я повністю присвячував його дитині. Так і жили – то склоки, любов.
Дружина моя, тепер вже колишня, дуже сильно змінилася за три роки. Стала невеселою людиною. нічим не цікавилася, втратила свій шарм і вогки в очах. Я всіляко підтримував її, намагався, щоб вона якось відпочила, перезавантажилась.
Читайте також І мені він мені взагалі стає неприємним у всіх розуміннях А підросте донечка- теж буде стидатися за тата
Але останнім часом, вже незадовго до розлучення, вона стала заявляти, що відчуває себе нереалізованою людиною, що не такого життя вона хотіла, не про це мріяла. Почалися нові проблеми. Якось я побачив у неї в браузері запит на посилання «що робити, якщо не люблю чоловіка?».
Я був вражений. Не чекав такого. Намагався розмовляти, але все марно. Розмова припинялася за її ініціативи вже через 5 хвилин. Вона почала займатися роботою в інтернеті і тут взагалі все рухнуло, при чому – протягом доби. Вона вся кинулася туди.
Дитина і я відійшли на другий план. Ми все частіше сварилися. Їй буквально все не подобалося, все не влаштовувало. Все частіше і частіше вона говорила, що не любить мене і ніколи не любила. Все, що сталося, було помилкою. Вона стала для мене чужою. Але я її попри все любив.
І ось в один прекрасний день вона просто зібрала речі і попросила мене з’їхати. Через пару днів подала на розлучення. Я два місяці намагався поговорити, з’ясувати в чому проблема. Пропонував вирішення цих проблем, але вона не погодилася навіть поговорити. Ображає мене, пише неприємні речі, які сильно на мене впливають.
Вже два місяці я сам. Дуже скучаю за нею і дитиною. Досі вірю і сподіваюся на примирення. Але, як говорять мені знайомі, вона вже активно шукає собі нового кавалера. А я вже забув, коли спав чи їв нормально…