Дмитро і Аля познайомилися в інституті. В них тут же запалилась пристрасть.
Найчастіше вони тікали з пар, щоб провести разом час, поки в гуртожитку було мало народу. Так минуло кілька місяців.
А потім сталося те, що мабуть і повинно було статися. Аля запідозрила недобре, коли вранці в неї почалися нездужання. Дівчина побоялася йти до лікаря і звернулася до більш досвідченої подружки, яка пояснила їй, що таке тест. Ще не вірячи, Аля зробила все, як належало за інструкцією. Сумнівів не було. Дві смужки.
Читайте також: Чоловіка не люблю, але через дітей терплю, а Вадим чекає.
Хлопець був відверто не в захваті. Більш того, він став звинувачувати Алю в тому, що вона спеціально це зробила. А закінчив тим, що взагалі сумнівається чи від нього ця дитина. Дівчина слухала, ковтаючи сльози, і не впізнавала коханої людини. Вона просто мовчки розвернулася і пішла геть. З того дня вони з Дімою взагалі не спілкувалися.
Пройшло багато років. Дмитро вже й не згадував свою «помилку молодості». Та й скільки їх було потім, таких «помилок» – не перелічити і по іменах не запам’ятати. Чоловікові було вже під сорок, але він так і не одружився, все якось так склалося. Одного разу проходячи по вулиці, за спиною Дмитро почув сміх. Такий задерикуватий, заливистий, немов сміялася молода дівчина. Сміх чомусь здався до болю знайомим.
Чоловік обернувся і обімлів. А він пізнав його відразу. Роки, звичайно змінили Алю, але виглядала вона просто приголомшливо. Жінка йшла під руку з чоловіком середніх років і розмовляла з молодим хлопцем, що йде поруч з ними. «Ну біжи, сонечко не запізнися!» – сказала Аля таким знайомим голосом. «Гаразд-гаразд, – розсміявся юнак
Молода людина бадьоро рушила у бік Дмитра і той зумів нарешті розгледіти його обличчя. Чоловік застиг, як громом уражений. Перед ним наче стояв він сам, але років на 20 молодше. На мить їхні погляди зустрілися, але хлопець, не затримуючись, побіг далі. «Помилка молодості» – подумав Дмитро і гірко посміхнувся, розуміючи, що можливо колись упустив в житті найголовніше.