А було дитині всього лиш два роки,
І мама в підвалі його обіймала,
Незнали тоді, що ці дні є останні
Й для нього вже більше весна не заграє.
Мамо, а ведмедик плаче, йому страшно,
Так стискала дівчинка в руках.
Ій було три, її назвали Маша,
Коли у Харків забрили війська.
Читайте також: Тільки молитвою ми зможемо допомогти нашим захисникам та країні в цілому. Молитва для визволення країни від чужинців.
А там під Маріуполем, гойдала мама сина,
Він народився днів п’ять-шість назад,
Вона дала ім’я йому Миколка,
В честь чоловіка, що пішов їх захищать.
А Катю й Сашу, застали прямо з танку,
Коли їх тато на руках спасав,
В кишенях паспорт був і карта,
Щоб точно знати, як попасти на вокзал.
Зі слів очевидців…