Перейти до вмісту

Історія, яка бере за душу

На днях я сіла в електричку забитою людьми.

Чоловік мій спізнився – електричка рушила і я поїхала. Поїзд рушив а він залишився сам під осіннім дощем, зовсім один. А я була з чужими людьми, в пліч о пліч їхати було не довго хвилин десять. Та ці хвилини були для досить сумні.

В страшних снах ми втрачаємо самих рідних, які недавно були поруч і яких не стало. Крізь сльози та страх бігаємо і шукаємо та все не можемо знайти. Дітей, батьків та любимих людей.

Все так швидко відбувається раз – і двері закриваються. Одні їдуть, а інші залишаються на пероні і проводжають погляд вслід за поїздом.

Читайте також: Світло в душі, та темрява. Що вам потрібно знати?

В один момент ви можете втратити абсолютно все. Всі сварки та обіди зовсім не варті цього всього ви, це зрозумієте. Але уже поїзд поїхав і нічого вдіяти неможливо. Тому любіть, показуйте свої почуття та тепло, довіряйте.

Не потрібно слухати інших як краще зробити, або як має бути. Чужі люди неможуть знати як вам краще, і як вам добре, чи як вам треба. Будьте разом всюди, сядьте разом в поїзд, або залишайтеся разом на пероні не важливо, що можливо і поїзда вже може не бути та це дурниці головне РАЗОМ.

Цінуйте та бережіть любов. Бережіть близьких. Не потрібно спішити, насолоджуйтеся тут і зараз. Будьте поруч та підтримуйте одне одного.  Як буде колись нам невідомо, відому тому хто нас створив і все решту, зірки, дерева. Будьте люблячими та потребуйте любові!