Історії

Йди собі до тієї, яку ти називаєш коханою. Не потрібно принижуватися перед мною, та й мене не принижуй, будь ласка. Я бажаю тобі щастя!

Після робочого дня, Петро, як зазвичай, повернувся до свого дому. Та не міг увійти в квартиру, бо його ключ вже не відкривав вхідних дверей, а його речі стояли прямісінько на порозі.

Ясна річ він почав стукати у двері та кликати свою дружину, але за декілька хвилин отримав смс повідомлення від неї:

Йди собі до тієї, яку ти називаєш коханою. Не потрібно принижуватися перед мною, та й мене не принижуй, будь ласка. Я бажаю тобі щастя!

— Ти що, жартуєш? Якщо я тобі набрид, то могла прямо про це сказати, а не ось цей весь театр влаштовувати! — викрикував Петро, який раніше ніколи собі не дозволяв навіть голосу підвищити на дружину. — Ти точно знущаєшся! Мені на днях 70 років, яка зрада? Ти про що?

Ніхто йому не відчиняв, тому він забрав свої речі поїхав до сина.

Читайте також: Я радію, що за період літніх канікул зможу хоча б трохи грошей підзбирати для того, аби забезпечити синів, а про свій зовнішній вигляд я вже давно забула.

— Ну який з мене зрадник? Я все життя з нею? Ну що вона собі вигадала таке? — зі сльозами на очах скаржився невістці Петро.

Бідна молода дівчина і не знала кому вірити, адже свекруха теж плаче, хвилюється.

Вона знає, що до свекрухи телефонувала якась молода жінка, ось вона і сказала, що Петро вже давно зраджує своїй жінці, понад 5 років. Уявіть, який стрес у свекрухи, чи не так? Зрозуміло, що жінка довго не думала, обурилася і зібрала усі речі чоловіка-зрадника, з яким викохала свою сім’ю.

Та все ж, Петро просто клянеться у тому, що ніколи за 30 років спільного подружнього життя навіть не заглядався на інших жінок, бо обожнює свою Любку. Зараз, він дуже образився на неї, бо виставила за поріг і причини не сказала, навіть на дзвінки не відповідає.

Сергій та Оленка — діти розсвареного подружжя вирішили владнати цю ситуацію.

Поїхали до пані Люби. Її син, Сергій захотів поцікавитися номер цієї «татової коханки». Дізнався, зателефонував і уже довго розмовляв з нею про щось, а після двох годин розмови дуже почервонів і дав слухавку своїй мамі.

— Я прошу у вас вибачення — почула пані Люба знову той же жіночий голос — я телефоную з Польщі, але помилилася цифрою, потрапила до вас. Ваш син мені пояснив ситуацію, чесно, я взагалі можу бути внучкою для вашого чоловіка, кого ніколи не знала і не бачила. Просто вийшла не зрозуміла ситуація.

Тепер, пані Люба, Оленка та Сергій їдуть миритися з батьком.

Жінка з порогу почала молити вибачення у свого коханого Петра, який теж сидів і плакав.

Він не хотів розмовляти з Любою, адже не розумів, як вона, його кохана жінка, може так просто повірити якійсь чужій жінці, виставити за поріг