Перейти до вмісту

Казка про прикрощі та скорботи

Жив собі один цар, який мав надзвичайно розумну і гар­ну дочку. Однак хворіла вона на невідому недугу. Щороку слабшали її руки і ноги, зір і слух. Чимало лікарів марно намагалися лікувати її. Якось у двір прийшов старець, про якого казали, що він знає таємницю життя.

Усі царедворці поспішили звернутися до нього з про­ханням допомогти недужій принцесі. Старець дав принце­сі кошика з лози, закритого покривалом, і сказав: «Візьми й піклуйся про нього, це тебе вилікує».

Читайте також ДБР відкрила п’ять кримінальних проваджень щодо народних депутатів, підозрюваних у держзраді

Принцеса, сповнившись радістю, відкрила покривало, але те, що вона побачила, приголомшило її. У кошику лежало дитятко – ще нещасніше й стражденніше, ніж вона. Співчуття заполонило серце принцеси. Попри біль, вона взяла дитя на руки і почала колихати його.

Минуло багато місяців: принцеса дивилася тільки на ди­тятко. Вона годувала його, пестила, усміхалася до нього. Вона ніжно бесідувала з ним, хоча це завда­вало їй ще більшого болю і страждань.

І за сім років сталося щось неймовірне. Якось уран­ці дитя усміхнулося і пішло. Принцеса взяла його на руки і почала танцювати, сміючись і приспівуючи. Їй було легко і добре, як ніколи. Непомітно, вона одужала сама.

Наші прикрощі і скорботи, що згинають нас додолу, можуть розвіятися з вітром, якщо ми, незважаючи на свій біль, візьмемося допомагати слабшому від себе.