fbpx

Кохання завжди приходить неочікувано!

Яка гарна пара говорили всі! Спражнє кохання!Створені один для одного!

Оля так закохалася у Влада, що, здавалося, крім нього, нічого й нікого не бачила та не чула. Навіть до улюбленої роботи трохи збайдужіла. Молода пара вирішили одружитись, подали заяву в РАГС, з того моменту Оля  мріяла тільки про весілля, та уявляла яке прекрасне буде їхнє спільне подружнє життя. Всі клопоти щодо весілля взяла на себе. Розіслала  рідним та друзям запрошення на урочистий вечір, і з нетерпінням чекала коли цей день настане.

Оля попросила свого нареченого, щоб той допоміг  їй обрати весільну сукню, хотіла почути тільки його пораду.  Мама ж була категорично проти цієї затії.

— Існує давня народна прикмета: жених до весілля не повинен бачити наречену у весільній сукні, інакше – не бувати їхньому щастю.

Давай краще я з тобою поїду, – благала вона. Та марно витрачала слова і нервувала. Донька й слухати не хотіла застереження. «До розпису залишилося три тижні. Що може нам завадити?» – безтурботно повторювала.

— Ви справжня королева у весільному вбранні,- захоплено й голосно мовила немолода продавчиня весільного салону. І зовсім тихо прошептала: «А от для чого ви сюди свого обранця привели – не розумію, хай би на весіллі милувався».

— Оля розміялась мовляючи ,- Ви як моя, забобонні.  Я в прикмети не вірю!

— Ну-ну, дай, Боже, щоб  все склалося я найраще.

І ці слова стали як передбачення.

Повернувшись додому – Оля весь вечір не відходила від дзеркала. Одягнувши казкову білу сукню, віночок з довгою фатою, гордо демонструвала «модельку наречену» перед Владом, мамою і сестрою, пустувала й жартувала.
Та за півтора тижня до реєстрації шлюбу прибіг Влад, весь червоний, збентежений, злий та заявив таку новину:

Читайте також: Простий рецепт шоколадних кексів з кусочками шоколаду!

— Весілля не буде, Олю. Я випадково переспав з однією дівчиною місяць тому – і вона вагітна. Її брати приїжджали сьогодні з погрозами, що як не оженюся на ній – вб’ють. Вибач!

— Випадково переспав? Скажи як це можливо?Ми заяву до РАГСу віднесли! Вибачити???! – в шоковому стані перепитувала вона. І не знаючи що з нею коїться  повільно летіла в якесь провалля, врешті, зомлівши, впала на підлогу.

Довгих два місяці мама молись до Господа, щоб тільки її донечка прийшла до тями. Рятувати її було важко. Дівчина втратила сенс життя не маючи бажання боротись за нього.Оля не могла зрозуміти, навіщо тепер їй жити? Коханий зрадив, наплював у душу. Як жити з цією ганебною образою? Як змиритися з приниженням?

Мама не відходила від неї, терпляче й лагідно заспокоювала:

— Не плач, не картай себе, Надієчко моя, забудь, ніяка це не біда. Радуйся, донечко, дякуй долі, що відвела тебе від того гуляки. Якщо перед весіллям шукав собі розваги на стороні – то що було б потім… Ти вродлива, розумна, освічена, ще зустрінеш свою половинку, відданого друга на все життя, такого, як наш татко був…
ПОСТУПОВО Надія долала стрес, слухаючи матусиних порад, проявивши свій вольовий характер. А за кілька місяців приїхав та таксі Влад. Впав на коліна:

— Олечко , кохана, повертайся до мене, пробач, дитина не моя! Я ні в чому не винен! Галька, гадюка, негриня вчора народила, уявляєш?!

— Не винен? Негриня? Молодець Галька! Завдяки її хитрощам я вивела тебе на чисту воду. Хто ж тебе затягнув у її гадюче ліжко, ти ж щовечора присягався мені у вічному коханні?! Встань з колін, йди пошвидше з двору, ти викликаєш у мене огиду!

З часом все те забулося, мов страшний сон. Розчарувавшись у коханні вона поринула тільки в роботу, не хотіла більше відчувати нічого подібного.

Через деякий час поїхала на курси підвищення кваліфікації і зустріла… ЙОГО!

Стріли кохання відразу влучили у серця обох. Вони не могли відвести очей одне від одного.Все закрутилось і вже  коли дійшло до першого поцілунку – Сергій зізнався, що одружений.

— Я знаю, ти ж обручку не зняв, як, вириваючись з дому чоловіки роблять чимало помилок. Мені прикро, що так сталось, але за ці декілька днів я прив’язалась до тебе, мені не хотілось тебе відпускати. Вперше за кілька років виявилася в полоні великих почуттів…

— І я ніколи нічого подібного не відчував.

— Хм. Як же одружився?

— Сам не знаю. Взагалі я ніколи не зловживав спиртним. А того вечора випив на корпоративі за успіхи нашої команди стільки, що несимпатична мені досі колега Рита здалася привабливою. Вона напередодні посварилася зі своїм хлопцем і, вдаючи закоханість, дзигою вертілася навколо мене. Вранці я прокинувся з хворою головою у Ритиному ліжку. Ну, протверезіння як в кіно! Тільки, на жаль, це була правда. Рита відразу почала наполягати на одруженні. Розписалися. Рівно через сім місяців народився Русланчик вагою 3900.  Хлопчик підростав і все більше ставав схожим на Михайла, з яким Рита зустрічалася раніше. Та я все одно люблю його і вважаю своїм сином. А от життя з Маргаритою в кохання не переросло. Навпаки, їй хочеться свободи дій, сім’я не для неї. Оце я поїхав і душа не на місці, переживаю, як там син. Вона ж його до двоюрідної сестри відвезла на період моєї відсутності. Руслан їй зовсім не потрібен, як і я, власне… А зустріч з тобою, кохання, що спалахнуло між нами, вважаю, нагорода від Бога.

Нероздумуючи Сергій запропонував Олі бути разом.

– -Олю …..Я не хочу втрачати тебе, і не можу залишити напризволяще дитину. Якби ж ти погодилася дарувати свою любов нам обом…Подумай будь ласка над цією пропозицією.

Заради Сергія Оля була готова на все. Сергій зателефонував і розповів, що Маргарита нізащо не погоджувалась на розірвання шлюбу, та коли сказав, що хоче забрати з собою сина – дуже зраділа.

— Олю!  Я тебе люблю! Скоро приїдемо!

— Гаразд, чекатиму, разом із сюрпризом…

— Яким?

— Приїдеш – дізнаєшся…

Суботнього  вечора біля Оліного  будинку зупинилась машина. Вона з мамою в альтанці саме чаювала. Почувши сигнал, радісно підвелася й побігла відчиняти ворота.

— Ти тепер будеш моєю мамою?- відразу запитав чорноокий хлопчинка, простягаючи руку для знайомства.
Надя на якусь мить розгубилася, тоді твердо відповіла:

— Якщо дозволиш – так! – і ласкаво пригорнула дитину до грудей.

— Тепер моя черга обійматись – цілуватись,- весело сказав Сергій. – А де обіцяний сюрприз?

— Він ось тут, під серцем…

Кохання є! Воно завжи було і буде! Наше життя вирішує замість нас, хто нам потрбний і коли. Воно завжи приходть тоді, коли ти не очікуєш. Кохаймо та будьмо коханими!!!!

facebook