Маленький хлопчик рано осиротів. Його прихистив далекий родич, який виявився жорстокою людиною. Він бив дитину, годував помиями, замикав надовго в темному сараї, не дозволяв грати з іншими дітьми. Після однієї зі сварок, яка закінчилася черговими побоями, хлопчик не витримав і втік.
Багато мандрував, жив на милостині, крав, спав, де доведеться, і одного разу заснув на сходинках школи. Школа виявилася відомою своїм Учителем. Тут викладали військові мистецтва, а про майстерність Учителя складали легенди. Він і прихистив дитину. Хлопчик з вдячністю став виконувати всю саму чорну роботу, а старий Учитель, бачачи старанність малюка, став його навчати своєму мистецтву.
Йшли роки… Юнак став прекрасним фехтувальником. Тепер вже про його майстерність всі говорили… Старий Учитель помер і передав свою школу в спадок сироті.
Якось раз вже зі своїми учнями Майстер проїжджав повз рідну місцевість. Поруч з одним з будинків він побачив старезного діда.
Читайте також:До тебе повертається все, що ти говориш і робиш. Наше життя – не збіг, а відображення нас самих.
– Це той дядько, від якого я втік, – сказав він своїм учням. Ті схопилися за мечі, маючи намір помститися за свого вчителя, але Майстер їх зупинив.
– Ні! – сказав він. – Це людина, якій я зобов’язаний усім, що маю і вмію зараз. Якби не він, ким би я став?! Завдяки йому я вийшов на цей Шлях.
Мораль:
Для того, щоб гідно пережити певні випробування життя, потрібно розуміти, що в кожній проблемі приховано благословення. Саме через різні труднощі до нас приходять можливості для росту. Так, такий шлях не завжди встелений рожевими пелюстками.
Коли ми навчимося бути вдячними Всесвіту за все, приймаючи виклик з гідністю, тоді і почнеться наш істинний шлях до успіху у всіх сферах життя.