У неділю я пішла на ринок по продукти, дуже поспішала, щоб встигнути до того як прокинеться дочка та чоловік приготувати їм сніданок. У суботу чоловік дуже пізно заснув, через те що ми допомагаємо його батькам з ремонтом і він там затримався до ночі, тому сьогодні він відсипався. А донька на вихідних завжди довго спить, але я все одно поспішала.
Сумки були дуже важкі, томі мені теж хотілося швидше дійти додому. І ось я вже виходила з базару, як мене покликала якась жінка.
Читайте такожОсь так мені пощастило одночасно і знайти бабусю і отримати житло.
Вона почала нахвалювати мій зовнішний вигляд, казала що я дуже змінилась, навіть по імені мене назвала. Мені було трохи соромно за те, що я її не впізнала, хоча намагалася.
Жінка сама почала казати про те, що я її не впізнаю, бо за останні кілька років вона зовні постаріла майже на двадцять років. Коли вона зняла хустинку з голови, я побачила, що майже все її волосся було сиве. І на цьому моменті я впізнала Христину, цемоя одноклассниця. Ми гуляли в одній компанії, я все дитинство заздрила їй за її зовнішність, тому що себе ніколи не вважала дуже гарною.
А їй пощастило ще й з замозними батьками, тому вчилась вона препогано, вона розуміла, що батьки їй завжди допоможуть грошима. Вона була гарна на зовнішність, але характер у неї був дуже неприємний. Вона завжди вважала себе кращою за всіх і дуже часто ображала інших.
У сусідньому під’їзді жив хлопець теж з дуже заможної родини, Вадим. Він мені дуже подобався, а потім і він почав приділяти мені увагу, дарував квіти, подарунки. Він міг собі це дозволити, бо батьки давали гроші. Ми зустрічались я мені здавалось що я вже закохалась у нього і більше нічого не бачила коло себе.
А потім він різко закінчив наші стосунки, я намагалась зрозуміти що сталося, і ось він мені сказав, що я йому не потрібна і він скоро одружується. Потім я дізналась, що вони вже довго зустрічаються з Христиною. Тоді я вирішила поговорити з нею і почала пояснювати свої почуття до Вадима, на що отримала дуже неприємну реакцію. Христина дуже голосно сміялась і не розуміла, як я могла повірити у те, що батьки заможного Вадима дадуть згоду на шлюб з такою як вона. Дівчина ще сказала мені, щоб перед тим як залицятись до таких хлопців спочатку свій зовнішній вигляд потрібно в порядок привести.
Звісно весілля Вадима я дуже тяжко переживала, але час залікував цю рану і згодом я зустріла дуже хорошого чоловіка, вийшла заміж . А Христина почала мені жалітися на своє життя, на Вадима і намагалася виправдатися тим, що тоді вона була молода та дурна. У цей момент мені набридло це слухати, і я, піднявши свої сумки, вибачилась і сказала, що я дуже поспішаю до свого коханого чоловіка та дитини. Так і пішла. Я розумію, що вона сподівалась на моє співчуття, але мені це було нецікаве. Вона сама винувата у своєму такому житті.