Коли я дізнався, що пережила моя донька, то не міг покинути її з внуком у біді.

Мене звати Андрій. Мені 42 роки. Ми проживаємо у селищі міського типу, тут життя непогане і не таке шумне, як у великих містах.

Коли нашій донці виповнилось 14 років — вона втpатила матір. У той період мені було дуже важко. Я відчув всю важкість життя з дитиною підлітком. Все ж таки старався її розуміти та підтримувати, щоб не ускладнювати наші стосунки. Життя тривало, а донька моя дорослішала.

Після закінчення одинадцятого класу вона вирішила вступати в юридичний університет, який знаходився у місті. Галя жила в гуртожитку, приїжджала додому кожних вихідних. Вона гарно вчилась, але ніяких стосунків у неї ні з ким не зав’язувала, хоча була красива та весела.

На 3 курсі навчання вона почала рідше приїздити додому, от і подумав, що можливо влаштувалась на роботу і не виходить приїхати, але в той період коли почалися канікули вона знову сказала, що не зможе приїхати. Мене це здивувало, але нічого їй не казав, бо розумів що скоріше за все зайнята. Літо підходило до завершення.

Я не чекав вже побачити Галю і займався своїми справи. Якось увечері до мене зателефонувала дочка і попросила, щоб я її зустрів на вокзалі. Я дуже зрадів, що вона все ж таки змогла приїхати.

З самого ранку я поїхав на вокзал. Вдалині я побачив свою донечку. Вона була не сама, а з чимось у руках. Я спочатку не розгледів, але потім побачив що це немовля.

Читайте також Навіщо одружуватися на жінці, набагато старшій за себе.

— Тату, знайомся – це Міша!

— Тобто знайомся? Донечко, чия це дитина? Чому ти приїхала з ним?

— Мій син, тату. Вибач, що я тобі нічого не сказала. Але я не можу від нього відмовитись.

У моїй голові почуте не вкладалось. Я не міг повірити в це. Як таке могло трапитись? Чому донька приховала від мене? Юля весь той час поки я приходив до тями тримала малюка на руках та ніжно цілувала.

— Донечко, поясни мені, чому ти це немовля називаєш своїм?

— Тату, ще раз вибач. По дорозі додому я все тобі розповім.

Галя почала все розповідати батьку. Розповіла як познайомилась зі старшокурсником який почав приділяти їй багато уваги. Про неї так ніхто не піклувався та не цінував її, як він та батько, який був вдома. Він не був схожий на інших хлопців, які були дуже невихованими.

Галі він запропонував відразу зустрічатись, але через декілька тижнів поїхав до рідного дому…

Влада не було близько місяця. Він не виходив на зв’язок та не писав. Я подумала, що він мене покинув, але через місяць повернувся. Моя образа та злість відразу зникли. Ми дали початок новому життю. Обоє були щасливі. Ми навіть планували весілля невеличке зробити після народження дитини.

Але життя жорст0ке. Перед тим як Юля потрапила у пологовий з Владом сталася біда.

Його 3бив автомобіль. Він пробув 4 дні у комі, а потім лікарі повідомили, що він не зможе прийти до тями, бо пошкодження яких він зазнав не сумісні з життям.

Моя донька пережила велике г0ре. Ніхто їй не міг допомогти,а до мене вона боялась телефонувати, інших родичів та друзів близьких у неї не було. Їй допомогла акушерка, яка приймала у неї пологи. Прийняла її до себе, допомогла з немовлям, зуміла заспокоїти та пояснити її, що у неї тепер є для кого жити.

Коли я дізнався, що пережила моя донька, то не міг покинути її з внуком у біді. Юля обожнює свого сина та розповідає йому історії про його тата. Напевне син дуже схожий на нього.