Коли я вийшла з душу й пішла на кухню, жіночої курточки вже не було.

Коли ми з Русланом познайомилися, я була неймовірно щаслива! Він був мужнім, сильним та надійним чоловіком, поряд з яким жінка відчувала себе справжньою принцесою. Я завжди мріяла про такого чоловіка, адже своє дитинство я провела без батька. Мама постійно й багато працювала, вона завжди була втомлена, тому що намагалася дати мені абсолютно все.

 

Жила я так тому, що матір не змогла пробачити батькові його зраду й просто виставила з речами за двері. Мене тоді ніхто не питав, чи хочу я з ним спілкуватися, чи ні. Та й він ніколи не намагався хоча б трохи наладити зі мною контакт. Саме тоді я вирішила, що моя родина буде кардинально іншою. Я ніколи не дозволю своїй дитині рости без батька.

З Русланом я познайомилася ще коли була студенткою. Він був високий, статний, заможний. Про такого мріють всі дівчатка, але дістався він мені. Я теж була для нього хорошим варіантом: струнка, красива, розумна… Руслан відразу звернув на мене увагу, а вже через 2 роки ми одружилися.

На власну квартиру ми заробляли разом. Працювали дуже важко, але все ж нам вдалося здійснити спільну мрію. Як тільки ми закінчили ремонт, я дізналася що вагітна. Руслан був на сьомому небі від щастя! Він виконував усі мої забаганки й намагався завжди допомагати.

Читайте також У нас з ним маленька донечка і так би хотілося, щоб вона жила в повній сім’ї.

З часом, я почала набирати вагу та змінюватися, адже дитини всередині мене росла. Тоді я помітила, що Руслан дивиться на мене вже не так, як раніше. Одного разу, я раніше повернулася з роботи, оскільки мені стало дуже погано. У коридорі я побачила чужу жіночу курточку, а поряд стояли туфлі. Вони точно належали не мені. Я не знала як поводитися й покликала чоловіка. Коли він мене побачив, на його обличчі був подив… Я вирішила вдати, ніби нічого не помітила й сказала, що одразу йду в душ, тому що мені дуже погано.

Я так не ридала ніколи. Коли я уявляла, що моя дитина буде жити так, як колись жила я, без батька – мене це засмучувало ще більше. Тоді я для себе вирішила, що збережу цю родину, хоча б до народження дитини, а там вже буде видно.

Коли я вийшла з душу й пішла на кухню, жіночої курточки вже не було. Можливо, все це мені примарилося?

Того вечора я просто лягла спати, а коли прокинулася, чоловік з посмішкою на обличчі приніс мені ароматний чай й дав свою карту, аби я сходила у СПА й трішки розслабилася. Не знаю, що я буду робити далі, але поки що, залишу все так.