Ми були на рибалці з моїм другом, почули чиєсь нявчання. Я вирішив поплисти на звук і знайшов поліетиленовий пакет з кошенятками. Лише одне маля продовжувало жити і намагатись врятуватись. Тоді я забрав його до себе, бо відчув, що несу вже за нього відповідальність.
«Та ти ж з мене знущаєшся! Тільки й робиш, що гидотну всяку додому приносиш. Мало того, що у мене алергія на них, так він ще й сліпий! А ти думав про те, хто за ним прибирати буде? Бо особисто я вижену його при першій можливості!» – так зустріла мене колишня дружина й била ганчіркою, поки я годував бідного котика й вирішував подавати на розлучення.
Мене чекав важкий період. Розлучення, скандали, холостяцьке 10-річне життя. Бася, мій вірний кіт, завжди був поряд. Він спав у мене на руках, мурчав і потребував лише їжі й невеликого прибирання.
Я зовсім не бідний, маю велику фірму й часто їздив у відпустки. Я їздив великими компаніями, з дівчатами і сам. Але Бася завжди був поряд, круто проводив час з усіма нами.
Читайте також:Він став похмурий і не вдячний. Готую, сервірую стіл, прибираю, мию посуд – подяки немає
На сам Новий рік. Я випив трохи шампанського, подивився новорічний концерт і ліг спати. Радісного настрою у мене нема, бо постійно гризуть думки про те, що мені вже під 40, а я досі самотній. Так я й заснув тоді.
Проснувся. Постіль була у крові — Бася роздряпав мені ногу. Я не знав, як реагувати і пішов до аптеки. Саме там познайомився з майбутньою дружиною. У нас двоє дітей, які безмежно любили Басю.
Декілька днів тому він пішов від нас. Ми дуже сильно переживали, плакали усі, бо сильно любили його. Перед тим він приходив уві сні зі словами: «Скоро мене не стане. Вибач. Бережи себе та свою сім’ю».