Кинула чоловіка у важкий момент!

Історія, яка примушує замислитися.

– … Я перевезла до батьків свої речі й сина! – розповідає 30-річна Оля. – Через два тижні з моєї квартири мають з’їхати орендарі, переїдемо туди … Чоловік кричить на мене, що я зрадниця. Як це я його залишаю з двома доньками. Але я його ще перед весіллям попереджала, що ця сім’я — це тільки його проблеми!

… Зараз Оля згадує, як три роки тому її батьки відмовляли від шлюбу з Кирилом.

– Розведений мужик з двома маленькими дітьми? Ти з глузду з’їхала! Навіщо тобі це треба? – кричала мама. – Ти не розумієш, що попередня сім’я завжди буде присутня в його житті, притягне дітей додому, ще й перша дружина буде маячити перед очима.

 

Читайте також Варення з винограду

Оля й сама не раз обдумувала своє рішення. Вона — молода і симпатична дівчина, та й скільки чоловіків до неї залицяються, куди красивіші й багатші за Кирила. Але покохала вона його з першого погляду, ще й він наполегливо добивався її прихильності.

Після весілля жили дійсно добре. Кирило майже носив дружину на руках. Згодом у них появився син й Кирило, на диво, виявився чудовим батьком: і купав, і гуляв з коляскою, і вставав до дитини вночі.

Й попередня сім’я не дуже турбувала. Кирило платив аліменти й деколи гуляв з доньками. Ольга ж ними навіть не знайома.

А два тижні тому все встало з ніг на голову.

Колишня дружина Кирила серйозно захворіла, і дітей потрібно забирати мінімум на пів року, поки вона проходить лікування. Ситуація складається так, що, крім Кирила, забирати дівчат нікому.

Дітям натомість 12 і 7 років. Молодша пішла тільки в перший клас: її доведеться водити за руку в школу й забирати, робити уроки, годувати.

– Я що, мати Тереза, чи що? – злиться Ольга. – Навіщо мені це треба? У мене маленька дитина, якій двох років немає. Я не впораюся ще з двома! Нагадую тобі, про що ми домовлялися: ці діти твоя справа!

– Ну а мені як бути? – розводить руками чоловік. – Ти сидиш в декреті. Гуляти все одно ходиш, і готуєш теж. Хіба важко посмажити пару зайвих котлет?

Ольга, не задумуючись, зібрала речі й переїхала до батьків.

– Хіба так можна! – ледь не плаче свекруха. – Кинула чоловіка у важкий момент! Очі бачили, що брали…а як він зараз сам має справитися?

Краща подруга, навпаки, Олю підтримує.

– Все ти правильно зробила, ті діти то тільки його справа! – каже вона.