В моєму житті сталось так, що я мала в чотирнацять років свою першу дитину. А через два роки другу. І обидві доньки від одного ж і того хлопця, який ніякої участі у виховані дівчаток не бере. Але зараз я розповім все детальніше.
Читайте також Соромно стало дідусю, що так погано думав про зятя.
Ми з батьком моїх дітей були однокласниками. Ми кохали один одного і думали, що в нас все буде добре. Але сталось так, що я чекала дитину.
І я дуже хотіла дитину, думала, що ми з Артемом одружимось, тому сказала вже на шостому місці.
Але сталось не так як гадалось. Мама Артема була проти і завила, що її син не буде одружуватись та допомагати дитині, адже вступає до престижного ВУЗу.
Закінчила я школу важко. Вчилась на уроках, а на перервах бігала годувати дитину. В принципі я справлялась з домашніми справами, уроками та дитиною. Але потім потрібно було вступати до коледжу чи технікуму. Але найближчий до нас був за сімдесят кілометрів від нашого селища. А так як догляд за малям не давав можливості одночасно ще й навчатись – я нікуди не вступила.
При цьому всьому з Артемом ми продовжувались спілкуватись. Так я мала дитину вдруге. Тоді я дуже зраділа, бо ж мій коханий пообіцяв, що ми одружимось. Тому мовчала до п’ятого місяця. Але і цього разу мама Артема заперечила та заборонила йому зі мною спілкуватись. Мовляв в Києві, де вчиться Артем, вона найшла для нього достойну наречену, того між нами нічого не буде і бути не може взагалі.
Я дуже плакала. Тепер ми виживаємо на мамину зарплату та пенсію бабусі, з якою ми живемо. Батька в мене нема, він давно пішов з сім’ї. Я також буває підзароблю, але все одразу йде на дітей. Мене без освіти нікуди не беруть. І я не знаю що робити.