Так вийшло, що Інна — пізня дитина. Її дітям зараз всього лише 2 та 5 років, тож зрозуміло, що бабусі та дідусю важко дається виховання таких непосидючих, активних і гучних дітей. Зазвичай у людей такого похилого віку онуки вже закінчили школу або взагалі вже працюють.
Батькам дуже не подобається те, що на їх думку, діти поводяться дуже не виховано, постійно галасують. Це логічно, бо вони — люди виховані в іншому столітті, за іншими правилами, тому звісно їм дуже важко впоратися з онуками.
Інна зі своїм чоловіком намагаються не часто перекладати відповідальність за виховання дітей на своїх батьків. Вона сидить вже у другому декреті поспіль і здається, що вже звикла до такого темпу життя, не дивлячись на те, що у чоловіка не завжди вистачає часу на допомогу за дітьми.Але жінку дуже турбує інше питання — це батьки які ображаються на неї тому що бачать своїх онуків і дочку не так часто як їм би хотілось.Також дідуся та бабусю дуже обурює ситуація яка склалася взимку, після свят вони звернулися до Інни з питанням : “ Чому ж за всю зиму та свята ми побачили онуків усього півтора раза?”. Але як тільки жінка згадує ці “півтора раза”, то їй відразу стає зле, тому що зазвичай вже через пів години у літніх батьків здають нерви. Їм не подобається абсолютно все, що роблять діти, тому що бабуся і дідусь не звикли до того, що дітей не сварять за зламані квіти, за неслухняність та галас по всьому дому. У такі моменти Інна розуміє, що краще буде швидко зібрати дітей і поїхати геть по вигадані справи, щоб не доводити до конфлікту.
Мама Інни вважає, що дочка зі своїм чоловіком виховують дітей не зовсім правильно, тому що раніше виховання було геть інше.Це і справді так, а деякі зауваження бабусі навіть правильні. Але ж бабуся з дідом також не до кінця розуміють як поводити себе з дітьми, як правильно їм пояснити щось, навчити, або можливо у них вже немає сил займатися цим, бо ще ж є хазяйство якому треба виділяти багато часу.
Інна дивується і не розуміє, навіщо батьки кличуть гостей, якими ніхто потім не займається, і логічно було б задати питання самій героїні :“А навіщо ж тоді ви кожен раз погоджуєтесь на запрошення, якщо прекрасно знаєте чим все закінчиться? Можна просто зробити вигляд, що у вас багато справ і нікуди не їхати.” Але Інна каже, що проблема в тому, що бабуся і дідусь дуже ображаються на них, сумують за онуками, вважають, що якісь справи важливіше за батьків, іноді навіть до сліз доходить.