Мама вирішила одружити свого єдиного сина Назара із донькою своєї співробітниці.

Та кохання взяло гору. Вони побралися і мали синочка. Більше дітей чи не захотіли, чи просто Бог ім не послав, не знати…
З часом заробити гроші і купили власне житло, далі автомобіль. Тоді й син закінчив школу, далі інститут.

Настав ніби час і синові одружитися. Назар зустрічався з дівчиною на ім’я Марта, простою та скромною. Стосунки їхні були короткими і не довгими, хоча мали всі шанси були тривалими і міцними. Але Оксана мала інші плани щодо майбутньої невістки.

Мама вирішила одружити свого єдиного сина Назара із донькою своєї співробітниці. Пихатою та товстою Євгенією. Та за словом до кишені не лізла. Як не пручався бідний хлопець, та він був безсилим. Так і одружився із тією, яку обрала йому мати.

До слова, Оксана зустрілася перед тим із коханою сина Мартою і повідомила, що Євгенія чекає дитину від нього, тому то й Марта так безслівно зникла з його життя і не йшла на контакт.

Читайте також У вас немає внучки на ім’я Вероніка, і ніколи не було, правда, бабусю.

У Назара і Євгенії стосунки не складалися взагалі. Дітей у них також не було. Євгенія вимагала із чоловіка більшої зарплати, і він поїхав на заробітки. На завод сантехнічного обладнання до Польщі.

Там він зустрів свою Марту. У них відновилися стосунки і повернулося так безсовісно відняте кохання. Так тривало майже два роки. Додому Назар так і не приїздив і гроші дружині не передавав. А як приїхав – одразу ж розлучився.

Через кілька днів, Назар привів свою кохану Марту до батьків і сповістив, що вони вже встигли розписатися і чекають на первістка.

Марта мала здорових хлопчиків-близнюків, тільки от свекруху на порозі свого дому вона не захотіла бачити. Коли діти підросли – вона їм також заборонила бачитися із бабусею. Не могла ніяк пробачити старій відібране кохання і змарновані роки життя.

Далі Оксана захворіла і потребувала догляду, тільки син і невістка в це не вірили. Назар тричі на тиждень відносим матері продукти і ліки. А невістка взагалі до неї не навідувалася. Коли Оксана вже зовсім не мала сил, вона хотіла побачити онуків та попросити у невістки прощення, тільки все було марно.

Марта не поступилася і не змогла переступити свої минулі образи. Лише синам дозволила піти до баби і попрощатися із нею. Коли хлопці прийшли у дім до бабусі Оксани – старенька вже віддала душу Богу, тримаючи в руках їхнє фото. А скупа сльоза стікала по холодному обличчі.