Марія Дмитрівна в свої шістдесят п’ять вирішила вийти заміж. В цей особливий день її єдина донька не підтримала маму. Марія Дмитрівна виховувала її одна, все життя для неї жила, а вона і сама не прийшла, і внуків не пустила. Добре, що хоч подруги прийшли. З боку нареченого прийшло багато гостей, дочки з зятями і внуками його підтримали.
Цьому весіллю передувала романтична історія довжиною в ціле життя. Наречений Марії Дмитрівни, її ровесник і перше кохання, з яким доля розвела їх в юності. В кожного було своє життя. Заміж Марія Дмитрівна так і не вийшла, дочку народила, що називається, для себе. У нареченого ж це третій шлюб. Від перших двох дружин у нього троє дітей, вже, природно, дорослих, і купа онуків різного віку.
Весілля вийшло гарне, у нареченої була чудова сукня, урочиста реєстрація шлюбу в РАЦСі, обручки, голуби, фотограф, прогулянка по місту, вечір в ресторані. Марію засмучувала лише відсутність дочки Надії, онуки і онука. Надія від початку була категорично проти цього шлюбу, і досі не може з ним змиритися.
Справа в тому, що у власності Марії Дмитрівни на сьогоднішній день – велика трикімнатна квартира в місті, в якій зараз і живуть «молоді», і чудова дача за містом.
Наречений же, за словами Надії, багатий хіба що на спадкоємців. Абсолютно нічого не заробив за життя, тому нічого не має. Тому заспокоїтися сорокап’ятирічна жінка, яка живе з своєю розлученою донькою і онукою:
– Ну навіщо вона це зробила? – ніяк не може заспокоїтися Анна. – Як вона могла так нас підставити! ..
Жінку доля подарунками не балує. Все життя Надія працює на двох роботах, практично одна виростила двох дітей, зараз тягне дочку в декреті з дитиною. Син Надії, внук Марії Дмитрівни, зі своєю дівчиною квартиру знімає. Тому вона і не пішла до мами на весілля, бо вважає, що в її віці це абсолютно непотрібно.
У Марії Дмитрівни на це все є своя точка зору. Вона вважає, що Надя поводиться, як егоїстка. Адже доньки нареченого навіть на ресторан їм скинулися! Все організували, так були раді за батька.
– Я на їх місці теж би раділа. Відмінно їх розумію, – криво усміхається Надія.
В принципі, Надію і її дітей теж можна зрозуміти. Цілком може вийти так, що замість квартир в спадок вони отримають чужого по суті старого діда з купою проблем і його родичів, які від свого шматка навряд чи відмовляться. Тому донька вважає, що мати поступила дуже необдумано. Навіщо їй була офіційна реєстрація шлюбу. Ображається Надія, тому і на весілля не прийшла! Якщо б не було реєстрації, то вона вела б себе по-іншому. І за маму б пораділа, і діда-жениха прийняла б в сім’ю.
А Марія Дмитрівна щаслива, бо в свої шістдесят п’ять вона нарешті отримала те, на що чекала багато років – любов і турботу коханого чоловіка. Жінка вірить, що донька перегляне свої позиції і зрозуміє її.