Я одружена з прекрасною людиною, Василя люблю неймовірно, він для мене все, ми разом вже більше 15 років. Але не все так добре і прекрасно.
У Василя було дуже непросте дитинство. Мати кинула їх з батьком заради свого першого кохання, вона просто втекла і створила сім’ю з тією людиною. Пізніше, через 8 років, на його очах, пішов з життя батько, і це стало ще більшим ударом для нього.
Читайте також Тому ні невістки, ні онучки, жінка вже давним давно не бачила. Нікому нема діла до старої баби.
На жаль, чоловікові довелося зіткнутися з ще однією зрадою: його перша дружина поміняла його на “кращий” варіант.
А далі ми зустрілися через кілька років і стали одне для одного порятунком і щастям. На жаль, минуле не змогло залишитися в минулому.
Через багато років Василя знайшла його рідна мати, зведена сестра чоловіка (дитина від другого шлюбу матері) була важко хвора і потрібні були гроші, а у нас вони були. Василь з величезним трудом переступив через себе, і ми допомогли, але після всього з матір’ю він спілкуватися відмовився. Він прямим текстом сказав, що ніколи їй не пробачить.
Після тих подій у чоловіка була депресія, з якої ми до сих пір до кінця не викарабкалися. На скільки я зрозуміла з розмов з чоловіком, у нього навіть після всього була надія на щось світле, він в глибині вірив що вона “не така”, і ось відбулася та зустріч, і вона в кінець впала в його очах і його ця правда підкосила.
Скажу чесно, я розумію чоловіка – матері він не був потрібен, вона переживала за доньку і приїхала заради неї, а до сина почуттів у неї не було, совість її теж не мучила.
Василь – сильна людина, але він сильно переживає. Минуло півтора року, але я бачу, що чоловік все ще думає про це і не може відпустити минуле. Його зведена сестра дзвонила, щоб подякувати, а він попросив, щоб вона забула про все і не телефонувала більше. Чоловік храбрує і каже, що все нормально, але його досі все це не відпустило.
Я всіма силами намагаюся йому допомогти. Хочу, щоб він відпустив і забув все, щоб йому стало легше, але поки у мене нічого не виходить, чоловіка все одно це мучить.