Мені написав Стас. Він говорив, що дуже мене кохає і хоче швидше побачити мене і сина.

Він завжди здавався мені таким собі зарозумілим мажором, для якого важлива лише зовнішність та матеріальні блага. Стас був повністю забезпеченим хлопцем: велика квартира, нова машина і брендовий одяг. Все це робило його одним з найбажаніших хлопів нашого університету.

Ну а я була звичайною дівчиною, яка не відрізняється від інших нічим особливим. Я майже ні з ким не спілкувалася, тому що не хотіла, щоб хтось дізнався про моє важке життя. Батьки потихеньку спивалися, а я ще в 14 років почала працювати, щоб якось вижити. Стала шити речі на замовлення. Але були і такі часи, що грошей зовсім не вистачало і я мила під’їзди.

І ось, одного разу мене запросили на вечірку, на якій були всі мої одногрупники і звичайно ж, Стас. Я не купувала нове плаття, тому що грошей у мене на нього не було. Саму тому, я вирішила пошити його самостійно. Косметикою я не часто користувалася, тому нанесла на вії трохи туші і блиск на губи. Сусідка допомогла із зачіскою і я була готова.

 

Такою мене ніхто і ніколи не бачив, тому я ловила на собі захоплені погляди. Я трохи соромилася такої уваги, тому хотіла швидше звідти втекти. Але коли я вже вибігала з квартири, мене наздогнав Стас і запропонував підвезти. Я погодилася.

Читайте також Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною

Але я вирішила сказати йому адресу будинку, який розташовувався за квартал від мого. Не хотілося показувати йому де я живу насправді. З того моменту ми почали проводити разом більше часу, постійно спілкувалися, а потім, взагалі закохалися. Тоді я почала розуміти, що Стас цілком нормальний хлопець, якому байдуже на соціальний статус дівчини.

Та згодом, одногрупники дізналися все про мою сім’ю, підробіток і будинок. Вони почали наді мною насміхатися і я злякалась, що про це може дізнатися і Стас. Хіба йому потрібна дівчина-жебрачка? Тоді, я вирішила що ні і пішла писати в деканат заяву на академічну відпустку.

Мені здавалося, що за рік часу всі про мене забудуть і я все почну з самого початку. Звичайно, зараз я б таке нізащо не вчинили, але тоді мені здавалося, що так буде правильно. А щоб назавжди завершити цю історію, вирішила змінити номер телефону. Але виявилося не все так просто, як я собі уявляла. За два місяці виявилося, що я чекаю дитину.

Так вдень я працювала, а вночі плакала в подушку і просто не знала, що робити далі. Батьки почали вимагати у мене гроші, а батько навіть вдарив одного разу. Життя з кожним днем ставало дедалі гіршим. Коли про все це дізналася стара подруга моєї матері, то швидко забрала мене до себе.

Я розповіла їй усе як є і вона мене підтримала. Саме вона стала першою людиною, котра побачила мого новонародженого синочка. Він був настільки красивим, що я навіть вночі вставала, аби помилуватися його світленьким волоссям та блакитними очима.

А наступного дня, я отримала дуже неочікуване повідомлення. Мені написав Стас. Він говорив, що дуже мене кохає і хоче швидше побачити мене і сина. Ніколи не забуду той страх і сором, коли стояла з малим на руках, а за дверима був мій Стас.

Я була такою дурепою! Як можна було відмовитися від цих місяців справжнього щастя з коханим? Але коли я побачила Стаса, він не винив мене ні в чому, він просто міцно мене обняв і сказав, що кохає. Я навіть бачила це в його очах.