Я прийшла в нову школу і мене посадили з ним за одну парту. Спочатку я засмутилася, а потім ми почали допомагати один одному і до сих пір це робимо, вже багато років.
Мені ніколи не хотілося, щоб наші стосунки переросли у щось більше, ніж просто дружба, та й йому тоді подобалася зовсім інша дівчинка з нашого класу.
По дорозі зі школи ми ділилися лдне з одним своїми проблемами, і я так до цього звикла, що і зараз можу порадитися або розповісти свої невдачі на роботі тільки йому. Друзі та батьки не вірили, що ми просто дружимо, поки Сергій не одружився.
Я на той момент теж зустрічалася з хлопцем. У нас різні професії: я – лікар, він керівник відділу у великій компанії, але ми довго можемо проговорити на будь-які теми і про роботу теж!
Зараз ми дружимо родинами, діти теж звикли відчувати себе і у них, і у нас як вдома. Коли є можливість, виїжджаємо на природу, і коли всі вже розійшлися спати по наметах, нікого не дивує, що ми біля багаття можемо проговорити до ранку.
Сергій дуже добра і інтелігентна людина, його дружині пощастило! Мені з ним легко і просто спілкуватися, він мені наче брат. Ні його дружина, ні мій чоловік ніколи нас не ревнували, тільки жартують, коли ми про щось сперечаємося.
Але, не дивлячись на це, я теж не дуже вірю в дружбу між чоловіком і жінкою. Наші відносини з Сергієм швидше виняток, ніж правило.
Ми вважаємо себе просто близькими по духу людьми і інші відносини нам не цікаві. Для цього у кожного є сім’я. І я надивилася на спілкування подруг і на роботі, і в житті. Тут і заздрість, і конкуренція, і плітки. З Сергієм у нас таких проблем не виникає саме за статевою ознакою. Я вважаю, що з другом мені пощастило! А з чоловіком – тим паче, дуже його кохаю!