На початку наших стосунків, вона працювала редактором. Книги – її хобі та пристрасть. За це полюбив цю дівчину. Вона розумна, працьовита та проста. Ніколи не вимагала дорогих подарунків, її не цікавили мої гроші, але так тривало не довго.
Напевне, я сам винен. Дарував величезні букети, купив дорогого телефонна, а коли ми одружились, попросив змінити роботу. На попередній, дружина працювала за копійки, але їй подобалась сама робота. Вона послухала мене. Пішла звідти, але нову роботу так і не знайшла. Вже рік сидить вдома. Мені приємно приходити в чисту оселю, де пахне щойно приготовленою вечерею, але дружина, окрім квартири, нічого не бачить.
Якось я почув від її подружок, що вона взагалі не шукає роботу. Каже, в мене чоловік багатий, мене забезпечує. Розповідала, що хоче випросити в мене переписати на неї квартиру. Я придбав житло до весілля. Сам хотів розділити з дружиною частину майна, але після декількох років подружнього життя. Хотів перевірити, чи це моя людина. Тепер розумію, ні.
Поділився з другом своїми думками. Він здивувався. Спочатку не повірив. Я його розумію. Самому важко повірити, ніби моя кохана могла таке сказати. На жаль, це чиста правда. Друг подумав та порадив зробити вигляд, ніби я вже переписав квартиру на неї. Таким чином перевірити, як моя дружина себе поведе.
Так і зробив. Прийшов після роботи з липовими паперами до коханої. Показав їй. Вона безмежно зраділа, по очам побачив, але поводилась стримано. Обійняла мене, поцілувала в щічку.
– Це було не обов’язково, любий! Я люблю тебе не через гроші. Ти ж знаєш! – Щебетала дружина.
Я посміхнувся. Вдав, ніби вірю їй, а сам став чекати, що ж буде далі.
Місяць ми жили добре. Дружина постійно мене зустрічала прямо в порозі, коли я приходив з роботи. Часто гомоніла, який в неї гарний та люблячий чоловік. Не вірив їй. Знав, вона щось задумала.
У вихідний день зібрався з друзями відпочити. Дружина відмовилась приєднатись. Сказала, в неї купа хатніх справ. Після гулянки, приходжу додому й бачу свої речі в порозі. Деякі в валізах, але більшість лежало на підлозі.
– Що це, кохана? – Поцікавився в дружини.
Вона посміхнулась та пихато промовила:
– Твої речі. Квартира тепер моя. Можу нарешті здихатися тебе і жити нормально зі своїм Ігорем! Документи на розлучення завтра подам. Будь готовий!
Нічого не сказав. Запхав речі до валіз та пішов до друга. Я чудово знаю — квартира моя, а дружина гадки не має. Хочу подивитися на її лице, коли вона дізнається про це.