З дружиною Іриною це була перший мій шлюб я прожив близько двох років. Можна сказати я терпів її. Одружився тільки тому, що мати наполягала, мати вважала, що дитина не винна, що його батьки думали не головою, а чимось іншим і не повинен рости без батька.
Я довго відмахувався, до того ж жив з іншою жінкою, але як тільки у нас пішли розбіжності, мати тут же нагадала, що у мене є дворічна дочка Віка.
Час від часу почав приходити до дочки. Потім зійшовся з Іриною і ми навіть подали заяву в ЗАГС. Я дуже каявся від того, що так вчинив. Ірина була наглою подала на аліменти дочки за той період. Ну і Бог з ним – дочка все-таки, особливо не шкода. Хоча після розлучення дружина мені спілкуватися з дочкою особливо не давала.
З часом вона вийшла заміж та родила ще двох дітей. Ні я, ні дочка не бачили матір.
Але якось я зустрів Віку на вулицю і помітив у неї щось синє на шиї. І ось тут я багато чого цікавого дізнався.
Виявляється, Ірина всю свою злість зриває на старшій дочці – з моєю дочкою, піднімає на неї руку.
Читайте також: Простий рецепт салату з кальмаром
Віка одягнена, худенька, вітром хитає, одягнена, як обірванка одяг весь старий та порваний.
Хоча кожен місяць на аліменти з мене знімають 10 тисяч рублів, і я думаю, дитина повинна виглядати трохи краще.
Звернувся в опіку і комісію у справах неповнолітніх, написав заяву, щоб розібралися.
Виявилося, що і у школи є претензії до Ірини. Віка приходить в школу невиспана, тому як з маленькою сестрою сидить до самого ранку, уроки майже не робить, приходить неохайна.
Навіть в їдальні не харчується і за підручники ще вона не сплатила жодної копійки.
Загалом, питання до колишньої дружини накопичилися не тільки у мене.
Ірину викликали в опіку, де стали вимагати звіту, куди і на що вона витрачає аліменти, які я їй перераховую.
Ірина пояснити нічого не могла, тільки закотила скандал, заявивши, що це нікого не повинно стосуватися.
Одним словом я подав до суду, щоб відсудити у дружини аліменти, що йдуть не за призначенням, і переводити їх на карту на ім’я дочки, якій ось-ось виповниться сімнадцять років. Я радий рішенням суду, адже суд став на мою сторону, і дружина мала повернути кошти на мою дочку.
Так що карма, дійсно, є, колись вона у мене відсудила гроші, які я тепер витрачав на дочку, а зараз я не дозволив їй спускати їх не на ту сім’ю.
Дружина після суду відразу відмовилася від дочки, сказала, що вона тоді їй не потрібна, раз гроші на пряму не йдуть до неї.
В результаті дочка живе у мене, дружина з нею після цього не спілкується, вважаючи її винною в тому, що вона розповіла мені, як їй живеться з матір’ю.