Історії

Мій чоловік та його мати хотіли щоб я подарувала бабусину квартиру зовиці.– Як ти можеш йти проти сім’ї !? Раз так, Олег з тобою розлучиться, і ми все одно відсудимо у тебе одну квартиру!

– Ну ти даєш, Оленка! Я б на таке нізащо не погодилася! – пpигoломшила мене Лариса при зустрічі.

Лариса – дружина брата мого чоловіка. Їх в сім’ї троє: двоє братів і сестра. З Ларисою ми подружилися на тлі загальної неприязні до свекрухи, яка сприймала нас як конкуренток у боротьбі за увагу синів і їх гроші.

– Ти про що? – не зрозуміла я.

– Ну як же? Вчора до мене свекруха заявилася і всі вуха мені прожужала, що я – егоїстка, купу грошей на себе витрачаю, а рідні не допомагаю. Не те що ви з Олегом – збираєтеся Каті квартиру подарувати!

Катя – та сама сестра мого чоловіка, в свої 30 років вона до сих пір не заміжня, живе з матір’ю і з нею на пару дошкуляє своїх братів. Тo грошей їй дай, то машину заправ, і все це не в борг, а тому що брати повинні дбати про неї, так як чоловіка у неї немає.

З приводу такого щедрого подарунка як квартира я не була в курсі і подумала, що Лариса щось переплутала.

Вдома мене вже чекали зовиця і свекруха.

– Збирайся! – скомандувала свекруха, – тільки тебе чекаємо!

– Куди це?

– Як куди? Олег тобі не сказав, чи що? До нотаріуса. Дарчу оформляти. Ти недавно квартиру у спадок отримала, за цю ви кредит вже виплатили. Навіщо вам дві? Цю Каті подаруйте, їй давно одній пора жити. А самі в бабусину переїдете.

– Не стану я нічого дарувати! З якого дива?

– З такого, що ми – одна сім’я, у нас прийнято допомагати один одному, але ж, Олег?

Чоловік нарешті підняв очі:

– Мама права, навіщо нам дві… а Каті жити ніде… треба допомогти…

На мою категоричну відмову переписувати квартиру на зовицю, свекруха закpичала:

– Як ти можеш йти проти сім’ї !? Раз так, Олег з тобою розлучиться, і ми все одно відсудимо у тебе одну квартиру!

Читайте також:У нас на роботі є дві дами передпенсійного віку, вони завжди всіх обговорювали. Хто з ким прийшов, хто з ким пішов, у кого яка спідниця, у кого, що вдома діється – вони знали все і про всіх, тільки про себе вони нічого не говорили. Доходило до того, що вони удвох доводили кожен день когось із нас до сліз, навіть на роботу йти не хотілося. 

– Будь ласка! Тільки за законом до мого спадку ваш син ніякого відношення не має! У кращому випадку вам дістанеться половина цієї квартири. Куди тоді Ви своїх дітей відселяти будете?

Свекруха тільки фиркнула і попрямувала до виходу. Як по команді мій чоловік пішов за нею.

Завтра піду сама подавати на розлучення, не потрібен мені такий чоловік-розмазня.