Мітка вдови

З своїм першим чоловіком Ірина познайомилася ще в інституті. Вони навчалися на одному факультеті, в одній групі. Андрій підібрав ключ до серця дівчини. Усі свята, всі вихідні вони проводили разом. Уже через рік закохані не уявляли свого життя один без одного. І щойно отримали дипломи, відразу ж відгуляли весілля. Здавалося, що їхнє щастя триватиме вічно. Андрій і Ірина були ідеальною парою, усі заздрили їхньому коханню.

Через два роки   чоловік загинув. Ірина не могла повірити у те, що сталося.  Довго вона не могла повернутися до реальності. Їй не вірилося, що більше вона ніколи не побачить свого коханого Андрія, не поговорить з ним, не відчує дотику його теплих і ніжних рук. Ірина щодня ходила на могилу до чоловіка і плакала, просила у нього пробачення за те, що не зуміла вберегти від трагедії.

Одного разу на кладовищі вона зустріла дивну жінку. – Даремно ти ходиш сюди, – сказала вона. – Його не повернути, а от своє життя можеш скалічити. Хоча тобі й так нелегко доведеться. Мітка на тобі, чорна… Після цих слів бабуся пішла. Ірина намагалася покликати її, але та ніби не чула і жодного разу не обернулася.

Слова бабусі міцно врізалися в пам’ять дівчині. Але тоді вона не надала їм особливого значення. Через п’ять років після трагедії Ірина познайомилася з чоловіком. І знову почуття закрутили їй голову. Ігор зумів повернути Ірину до життя, навчив її знову радіти. Але кохання у  серці не було. Вона досі любила свого покійного чоловіка. Можливо, їхні стосунки ніколи не переросли б у щось серйозне, якби не втрутилася доля.

Читайте також:Ви одужуєте, хоча вас ніхто не лікує. А цього не може бути.

Одного разу дівчині  стало зле і вона знепритомніла просто на роботі. Колеги викликали швидку, і дівчину відвезли в лікарню. Після огляду лікар сказав: – З вами нічого серйозного. Навпаки, можу вас привітати: скоро ви станете мамою. Ця новина була як грім серед ясного неба. Першим бажанням було… попросити у лікаря направлення на аборт. Але лікар зумів відмовити дівчину, сказав, що їй потрібен час, аби все гарненько обміркувати, усвідомити, порадитися з батьком дитини.

Тільки після весілля Ірина  зрозуміла остаточно, що не помилилася, вийшовши заміж. Ігор був готовий пилинки здмухувати з дружини, носив її на руках і вгадував кожне її бажання. Ірина народила донечку. Здавалося, життя налагодилося остаточно. Але… Слова людини, яка зателефонувала серед ночі, Ірину шокували:

– Ваш чоловік у реанімації, приїжджайте, щойно зможете. На жаль, жінка  навіть не встигла попрощатися з Ігорем. Він помер за кілька хвилин до її приїзду. Він вирішив зробити сюрприз, приїхати додому раніше. Тому і мчав на повній швидкості нічною трасою. Не впорався з кермуванням, і його винесло на узбіччя. Удар виявився дуже сильним, а травми – несумісними з життям.

Так Ірина поховала другого чоловіка і в свої 27 років вдруге овдовіла. Вона не розуміла, за що життя до неї таке суворе… Кохання раптово увірвалося в життя Ірини. Жінка вже й не сподівалася, що коли-небудь зможе по-справжньому покохати. Вони з донькою відпочивали на морі. Саме там жінка зустріла Михайла. Красивий, засмаглий, високий… Він звів з розуму не одну жінку.

Михайло був наполегливим. Він жив у сусідній області і приїздив до коханої кожні вихідні. Вона чекала його, як дива, рахувала хвилини до зустрічі. І знову удар… Буквально через місяць після того, як вони стали законними чоловіком і дружиною, Михайло помер від серцевого нападу. Йому було лише 35. Уночі після похорону Ірина довго не могла заснути. Усе думала про те, чому в її житті все складається не так. І раптом пригадала кладовище, могилу Назара і дивну бабусю, яка сказала, що на ній чорна мітка. А раптом це не просто слова? Отже, приречена… Наталя більше не ризикує будувати серйозні стосунки. Жінці більше несила витримати смерть коханої людини. Так і живе одна. І боїться тільки одного: щоб її «мітка» не передалася