У мене з мамою завжди були стосунки не дуже добрі та прості. Вона не була поганою мамою, вона все нам давала та старалася для нас, як найкраще і багато працювала. Та тільки у її понятті материнство було своєрідне.
Мати не була до сюсюкання вона цього не любила. Ми були досить самостійними дітьми.
Можливо, так було з-за постійної нестачі часу у матері. Не знаю, та й зараз це вже не важливо. Як би там не було, а мати дала нам все, що могла, і ми їй дуже вдячні за це.
Та всерівно я не відчувала того контакту між мамою та дитиною. Ми були ніби рідні, але водночас чужі.
На даний момент я сама і моя мама не розуміє, шо мені треба її любові та підтримки.
А мені вони так потрібні! Я була б просто щаслива, якби вона приділяла мені хоч трохи часу!
Навіть декілька годин в тиждень мені б допомагала. Якби вона допомагала мені. У мене маленькі діти і я багато сил витрачаю на домашні справи.
Допомоги у мене немає ніякої. Але скільки разів я не просила свою матір, вона ніколи не погоджувалася виручити мене.
Вічно придумує відмазки, що не має часу і те, що вона сама виховувала дітей і ти зможеш. Плюс в тебе є чоловік, ти впораєшся! Одним словом підтримки нуль. Не розумію я її.
Невже ми так віддалилися, що не можемо приходити на допомогу в потрібні моменти? Або це такі методи виховання? Може вона ділиться зі мною досвідом?
Вся ця ситуація дуже мене бентежить, адже це моя мама рідніше її не має нікого у мене. Вона не відчуває, що мені тяжко і я потребую її допомоги.
Читайте також: Прибиравши у авто я знайшов дивний лист від попередніх власників. Прочитавши я навіть заплакав
Чому вона так поводиться? Як не подзвоню їй, у неї вічно купа справ і мало часу!
А насправді я дізналася, що вона знаходить час на побачення з чоловіками! Так, моя мати активно старається влаштувати своє особисте життя, а рідні онуки їй не потрібні.
У цьому з неї точно треба брати приклад! Ось тільки на рідну дочку та онуків, цього самого часу не залишається! А нам так би хотілося уваги бабусі!
Одного разу, коли я в черговий раз отримала відмову в наданні допомоги, ми трохи поскандалили.
Я не стрималася і сказала, що вона ходить на побачення замість того, щоб посидіти з онуками. На що отримала відповідь, що вона компенсує молодість.
Вона завжди працювала і дбала про нас і не мала часу на особисте життя. А тепер, коли діти виросли, вона вирішила проводити час так, як хоче.
Звичайно я не проти та все ж таки, як же рідні люди та онуки і я. Я це все розумію, людині хочеться пожити собі на втіху. Вона віддала їм все і тепер нічого не винна, чи як?
Я дуже хочу налагодити контакт з матір’ю. Я б хотіла, щоб вона була присутня в нашому житті. Тільки як це зробити?
Онуки менш важливі, ніж чоловіки? А особисте щастя важливіше сім’ї? Не розумію я цього, і все! Як можна бути такою егоїсткою?
Не знаю як я маю донести, що у неї є родина найблищі люди, чи можливо відстати від неї і хай робить і живе як хоче?!!!!