У невістки був день народження в кінці квітня. Живемо ми далеко, бачимося нечасто. В черговий їхній приїзд, я вручила їй набір для душа і постільний комплект.
За моєї пенсії це відчутно, подарунок «потягнув» тисячі на півтори. Вона ввічливо подякувала.
Вчора приїхав син, один без сім’ї. У нього скоро день народження – віддаю йому три тисячі, кажу, купи сам собі, що потрібно. Він не бере, каже: «Мамо, не треба, Катя знову образиться».
Виявляється, знову давно вираховує, кому на яку суму я дарую подарунки. І якщо їй менше, ніж синові, то це нова образа. А я і не знала.
По-перше, син мені по-любому ближче, ніж невістка, це зрозуміло.
Ми з нею хоч і не лаялися ніколи, але люди дуже різні. А по-друге, в квітні день народження у неї і у моєї сестри – у мене просто немає більше грошей на подарунок, пенсія щось не гумова.
Гроші синові все ж всунула. Тільки син поїхав, я зателефонувала до невістки.
Кажу, ти мовляв не ображайся, що так, сказала про два дня народження в квітні. Так вона мені нову «обідки» видала.
Її дітям в минулому році я дарувала на дні народження по три тисячі, а онукові від дочки і п’ять тисяч дала, і що так не можна робити.
Ось тут неправда, онуків я всіх люблю, всі мої. Дочки я дійсно давала п’ять тисяч. Але він ноутбук хотів з подарункових грошей купити, по-перше.
А по-друге, там друга бабуся теж давала і п’ять тисяч, і мені не хотілося «в бруд обличчям».
Поговорили, але вона так і залишилася при своїй думці, що я не права: «Або всім однаково, чи нікому».
Як ви вважаєте, хто правий в цій ситуації – невістка чи свекруха? Чи потрібно тут всіх чесати під одну гребінку, або слід враховувати конкретні обставини? Як чините ви в подібних ситуаціях?