– Мамо, не вигадуй, ти не будеш жити зі мною! — сказала я дуже строго.
– А я тебе хіба питаю? Ось вклала у вас всю душу, а ви. Одна краща другої. Та з дому вигнала, а ти інша навіть на свій поріг не підпускає. Хіба я для вас щось погане колись зробила?
– Мамо, тобто? Ти про що? Тебе наша Маша з дому вигнала? — запитала я.
– Маша наша мене за двері мого ж будинку виставила, бо до дому притягла свого коханця. Її, так би мовити, чоловік, не хоче з тещею жити, тому вона таке і зробила. А коли я кажу, аби вони пішли жити на орендовану квартиру, то відповіла мені так: — моя квартира, не твоя! Ти тут ніхто. Розумієш, її Володя з двома дітьми, а вона його до себе тягне.
– Як так склалося? Ти ж є офіційним власником квартири. Машка не має права так вчиняти. Ну добре, а її коханець, він же точно не на вулиці жив, ще й з двома дітьми.
– Ой доню, Маша розлучила гарну сім’ю, тому і законна дружина Володі вигнала його, а дітей у комплекті дала. Ось так тому і склалося.
– Так, мамо, зараз же їдемо до нас на квартиру, я хочу поговорити з сестрою.
– А який сенс, доню? Вона робить ремонт, а у моїй кімнаті діти житимуть.
Читайте також: Та ось, до мого чоловіка зателефонувала якась Алісочка. Я відповіла на дзвінок, але у слухавці була абсолютна тиша.
Ми швидко приїхали до кварти мами. Я здивувалася, коли побачила велику машину на яку вантажили наші меблі, а командував усім парадом якийсь здоровань. Коли він нас помітив, то підійшов і сказав:
– Доброго дня! Чому не попередили про свій візит, мамо? Перед тим, як завітати у гості, обов’язково потрібно запитати чи можна прийти. Етикет!
– Доню, це нашої Маши чоловік — Володя. Бачиш який ввічливий, наче це не він до мене увірвався у життя, а я у його.
– Я перепрошую, Вово, ви ж не дитина і маєте добре вміти аналізувати ситуацію. Хіба не розумієте, що робите не правильно? — сказала я до нього.
– Про що це ти? Моя жінка мене з дому вигнала з дітьми, а куди мені тепер? Маша розлучила, от і в неї й житимемо.
– Тільки Маша винна? Справді? А Ви, Володимире спостерігали тільки? — почала сміятися я.
– Ваша Маша робила спеціально все, аби мене розлучити, тому і залишила свої речі у моїй квартирі. Ну от, тепер вона досягла свого, я розлучаюся. Діти мої без мами через неї залишилися і без дому. — дуже невдоволено сказав Володя. Я ніколи не розмовляла з такими чоловіка, він був явно ганчір’ям і з ним нічого не
вирішити.
Тому, я підійшла до водія вантажівки, заплатила гроші та попросила все занести назад у квартиру. Робітники все так і зробили, як я попросила. Щоправда, Володя почав істерику і сваритися з нами, але мені то що? Я знаю собі своє, адже квартира записана на маму, отже вона житиме в ній. А Маша, Маша також втрутилася у цю не приємну розмову:
– Ти яке маєш право псувати мої плани? Ти хто така взагалі тут? Ми з мамою про все вже
домовилися, а ти що? Хочеш мені гірше зробити!
– Я не хочу, я не буду жити з тобою і з мамою твоєю! Ти ж мені брехала? Ти казала, що цетільки твоя квартира, а без неї ти мені геть не потрібна! Як мені тепер з дітьми? Куди я їх маю подіти? — почав плакати Володя.
Ну от, Володя забрав свої речі, дітей і пішов, а куди ми не знаємо. Сестра теж вибігла вістериці, а я з мамою почали наводити лад у квартирі. Минула година, Маша прийшла на підпитку ще й з пляшкою алкоголю в руках.
— Ви просто мені заздрите! Я через таких як ви не можу мати свою сім’ю! — сказала Маша і зайшла у свою кімнату.
Ех, сестро, краще б ти подякувала мені, що я тебе від такого «Аполлона» захистила.