fbpx

Моя свекруха могла прийти до нас в бунок і просто забрати гроші, як свої власні.

Молодята одружились дуже рано.

Перша дитина з’явилася, коли Христині було 22.

Але все було не так безхмарно, як хотілося б. У мене, як і у всіх заміжніх жінок, теж була свекруха, – Ольга Петрівна. Вона жінка непроста і характер у неї теж непростий. Моя свекруха, завжди вважала, що всій їй що то повинні.

У мене своя квартира, що дісталася мені від бабусі і жили ми, слава Богу, окремо, але навіть живучи окремо, я відчувала тиск з боку свекрухи.

Мій чоловік, добре заробляв і більшу частину грошей віддавав своєї матері, за її ж вимогу. Нам же діставалася невелика частина від цих грошей і їх постійно не вистачало.

Я ж вийти на роботу не могла, бо була в декретній відпустці, а коли вже час підійшло – збиралася вийти і почати заробляти. Але дізналася, що вагітна вдруге.

Всі звичайно ж зраділи, але тільки не свекруха. На людях, вона раділа, разом з усіма, але як тільки ми залишалися з нею наодинці Ольга Петрівна починала докоряти мене, що, знову три роки на шиї у мого сина сидіти будеш.

З одного боку, свекруха була права, мені доведеться сидіти вдома ще років зо три і доглядати за дітьми, з іншого боку, я не збиралася робити, щоб догодити своїй свекрусі і ми посварилися зі своєю свекрухою в черговий раз.

Одного разу, мама мого чоловіка підійшла до мене з пропозицією. В той день свекруха була дуже ласкава все донечкою називала і так між іншим сказала, Донечко, треба продати твою квартиру і вкласти гроші в будівництво будинку в якому всім місце вистачить.

Треба сказати, що вони дійсно будували невеликий будиночок за містом, правда вже не перший рік, на це будівництво тягнула свекруха гроші з нашої родини, але я категорично відмовилася брати участь в цій ненадійною авантюрі і сказала свекрусі, що не продам квартиру, заради сумнівного щастя в заміському будинку.

Читайте також: Історія сого дитинства дуже важка. Я вдячний бабі Марії. Я їй щодня кажу спасибі. Якби не вона, я не знаю що було б зі мною.

Коли декретну відпустку закінчився і молодшу вдалося влаштувати в дитячі ясла, Я знайшла роботу, правда по початку платили не дуже, але я працювала із завзятістю і начальство фірми, помітили моє завзятість.

З того часу мене підвищили в посаді і значно підвищили зарплату. З тих пір життя почало налагоджуватися. Чоловік раніше працював на старому місці, але більшу частину зарплату віддавав мамі, зате я ні копійки не давала їй, хоча свекруха вимагала віддавати їй половину на будівництво її будинку.

Тепер у мене виходило купувати новий одяг, купувати нормальну їжу і навіть вдавалося відкладати гроші на відпустку, я хотіла щоб мої діти побували на море.

В черговий раз отримавши зарплату, я хотіла відкласти деньки на майбутню відпустку, але грошей на місці не виявила, тоді я запитала чоловіка, куди могли подітися гроші.

Чоловік мені відповів, що гроші забрала мама, вони їй терміново знадобилися то чи для опалення в їхньому новому будинку або, то чи на навчання молодшої дочки.

Мене це шокувало, як так можна прийти в чужий будинок і просто забрати гроші як свої власні, ці гроші мені давалися не так легко, як їх витрачала моя свекруха.

Звичайно ж я пішла розбиратися, за яким таким правом вона забрала мої гроші. Свекруха відповіла: Ти багато часу сиділа на шиї мого сини, а тепер потрібно розплачуватися і допомагати мені, а то ти ні копійки не даєш, як я буду молодшу дочку ростити, адже вона хоче вчитися в інституті і їй потрібніше ці гроші.

Стерпіти такого я не могла, її дочки гроші необхідні, а моїх дітей хто забезпечувати буде, їх батько і так віддає майже все, так ви і мої гроші хочете забирати, так не бувати цьому, якщо ще раз, пригрозила я свекрухи, вона спробує вимагати у нас гроші, я напишу заяву в поліцію про крадіжку.

Ольга Петрівна прикусила мову і з того часу, більше не вимагала від нас грошей і нам навіть вдалося з’їздити на море.

Так що, дівчатка, не треба терпіти десять років, як це робила я, а краще відразу вирішувати подібні проблеми.

 

 

facebook