З Олексієм ми одружилися ще в університеті. Молоді, закохані – планували все життя прожити разом. Через рік у Андрійко. Ми вирішили взяти академвідпустку, щоб піти на роботу, а потім заочно повернутися до навчання. Роботу було знайти не легко, тому ми змінили безліч знімних квартир. Я, як вірна і любляча дружина, всі ці шість років їздила за чоловіком у пошуках кращого життя. Весь цей час я підробляла, як могла.
Коли я зрозуміла, що чекаю другу дитину, ми вирішили повернутися в рідне місто Олексія і пожити перший час у свекрухи. Наш старший син якраз пішов у перший клас. Про продовження навчання в інституті тоді ми вже і не згадували. Марія Василівна, мати Олексія, на той час розлучилася з чоловіком, і вони розділили двокімнатну квартиру. Свекруха купила собі невелику однокімнатну квартиру, а колишній чоловік взяв гроші і планував їх вкласти в якийсь бізнес.
Ми вже вчотирьох, з новонародженим Тарасиком приїхали до Марії Василівни. Нам було дуже тісно усім разом, я дуже переживала, що ми сильно заважатимемо свекрусі, але вона мене заспокоїла, що все нормально. Щоранку мій чоловік йшов на пошуки роботи і знімного житла. Приходив пізно, злий і роздратований. Я тоді ще не здогадувалася, що він собі знайшов іншу сім’ю і там пропадав цілий день. А потім раптово повернувся колишній чоловік свекрухи, його бізнес прогорів, на дворі зима, а йому жити ніде. Жаліслива свекруха до себе в квартиру пустила.
Читайте також:Олег зробив тест на батьківство. І яким же було всіх здивування, коли виявилося, що батько дитини не він.
Наше життя нагадувало казку про рукавичку. І хоч свекруха мовчала, я почала вимагати у чоловіка, щоб він зняв квартиру, адже в такій тісноті жити було неможливо. Чоловік послухав мене і ми нарешті переїхали в знімне житло. Я думала, що нарешті у нас почнеться справжнє сімейне життя, але насправді воно закінчилося. Чоловік заплатив господарці за перший місяць і зник – пішов піклуватися про чужих дітей. Я була в шоці, м’яко кажучи.
Марія Василівна теж не очікувала такого від сина. Вона пробувала його напоумити, не раз з ним розмовляла, а він як глухий, йому все одно, там у нього любов. Я ламаю голову, як дітей утримувати, за квартиру платити. Чоловік на розлучення подав. Тільки він офіційно не працював, тому аліментів не було. Він практично нам не допомагав. А ті суми, які він зрідка нам передавав, були дуже мізерними. Марія Петрівна, дивлячись на все це, почала мені «аліменти» зі своєї пенсії приносити. Мені не зручно брати від неї гроші, але якось треба з дітьми вижити.
Я чекаю, коли молодшого в ясла візьмуть. З ранку, поки діти сплять, домовилася біля кіоску і магазину, які у дворі, чистоту наводити, платили копійки, але дітей годувати треба. Трохи підпрацьовую репетитором з математики. У під’їзді дві літні сусідки подружилися зі мною, то пиріжків занесуть, то овочами і ягодами з дачі пригостять. Сама дивуюся, як прожили. Потім молодшого в ясла взяли, я в цей же садок двірником влаштувалася. Мені було надзвичайно важко пережити цей період.
А колишній чоловік взагалі перестав нам допомагати, жодного разу дітям нічого не приніс. Там чужих дітей забезпечує, а про своїх забув. Зате Марія Василівна не покидала нас. Зараз я вже заміжня. Мені пощастило знайти хорошого чоловіка. Діти називають мого чоловіка татом, а він їх любить і піклується. Колишня свекруха до нас часто в гості приходить, діти бабусю завжди чекають. Марія Василівна стала для мене другою мамою, за що я їй безмежно вдячна.