Мій чоловік поїхав на роботу. А я з донькою залишилися вдома. Донечці менше року і весь час я приділяю їй. І ось прийшла пора обіднього сну. Я її поклала в її ліжечку, і сама прилягла на диван, як раз поруч, щоб доглядати за малям.
Так заколисуючи дочку я заснула разом з нею. Заморилася за півдня. І ось прокинулася я через деякий час, а її поруч немає.
Двері в кімнату були закриті, а вікно навпаки – відкрито навстіж. У мене всередині все похололо, ноги стали ватяними і я стала кричaти не своїм голосом. Але нічого не змінилося, дочки не було. Я підійшла до вікна і з острахом подивилася вниз. Там нікого не було.
У паніці я стала перевертати весь будинок, але Ані ніде не було. Знайшла телефон з пропущеними викликами від чоловіка і стала дзвонити йому. Правда я не пам’ятаю, що збиралася йому сказати.
Коли мій суджений взяв трубку, я відразу стала просто кричaти, що наша дочка пропала, потрібно викликати поліцію, потрібно щось робити.
На подив, голос у чоловіка був спокійним, я б сказала пiдлим. Він запитав так з посмішкою, що Анну загубила?
Де вона ?, – вже зі злістю сказала я.
З мамою гуляє.
Загалом, поки ми заснули мій чоловік привіз свою маму до нас. Вона тихенько зайшла в квартиру і побачила, що ми спимо. Будити нас не стала, а тихенько пробралася на кухню. Потім Аня прокинулася, а мені хоч би що, тому свекруха вирішила взяти і піти з нею погуляти.
Читайте також:Мій чоловік уже колишній відібрав у мене двоє дітей
Далі я вже не слухала і скинула виклик. Стала тремтячими руками набирати номер свекрухи.
– Ви де ?, – відразу запитала я.
Свекруха відповіла, що вони в парку гуляють і все у них в порядку. Вона просто забрала дитину, щоб не заважати мені спати. І вікно спеціально відкрила, щоб я тут з глузду з’їхала.
Я побігла в парк і відібрала в свекрухи дочку і ключі від квартири забрала у неї. Мене просто всю трясло від злості. А свекруха мені ще в слід крuчала, що не можна вдень спати, що у мене є дeкрeт і потрібно за дитиною дивитися, а то вона всякого може накоїти, поки мама спить.
Аня стала дуже вередувати, тому сперечатися зі свекрухою я не стала. Потрібно було дитину заспокоїти. А її капризи позначали тільки одне, що вона не виспалася. Та ще в чому спала дитина, в тому її на вулицю й потягли.
Зрозуміло було, що свекруха вирішила просто познущатися наді мною. Відносини у нас так собі. А коли чоловік приїхав, всі вуха йому прожужала, що Вона ж добрий учинок зробила, а я у неї ключі відібрала і насвaрила.
Пізніше я чоловікові виклала свою версію подій і повірив він слава Богу, мені. Знає свою матінку.
Ось навіщо так робити? Я мало не посивіла за ті хвилини. Я нормальна мати і ясна річ, буває втомлююся.