З Аліною ми оружилися зразу після закінчення коледжу. Я її дуже сильно любив, і вона для мене ідеальна дружина. Після весілля, мої батьки купили нам квартиру, щоб ми мали свій власний куточок. Ми дуже вдячні їм за це.
У нас все було добре, але …
Моя дружина росла в ненайкращій сім’ї, і з самого раннього дитинства піддавалася жорсткому терору з боку своєї матері. Вона просто ненавиділа свою дочку. Як би дитина не старалася, їй все було не так. Аліна навіть тижнями не виходила з дому, тому що постійно була покарана.
Через таке ставлення матері, Аліна виросла боязкою і дуже не впевненою в собі, вона завжди боялася слово зайве сказати. Коли вона мені розповіла про свою історію, я не розумів і навіть думав, що вона трохи перебільшує.
Читайте також: Чому чорніють і сохнуть кінчики листя у кімнатних рослинах
Зараз ми уже маємо власне житло, і живем окремо від батьків, але свого ставлення до дочки теща не поміняла. Вона продовжує ображати дочку. Завжди дзвонить до неї, звинувачує, що вона погана дружина та господиня, хоча це не так. Я намагався поговорити з нею, але вона й слухати нічого не хоче. Одного разу, коли Аліни не було вдома, теща сказала мені, щоб я провчив свою дружину, як слід, щоб була слухняна. Я зразу ії відповів, що я ніколи таке не зроблю.
Нещодавно ми дізналися, що у нас буде дитина. Нашому щастю не було меж. Але вже наступного дня, мама Аліни чекала мене біля роботи, і почала говорити, що це не моя дитина і щоб ми позбулися її, поки не пізно. Вона не раз говорила дружині, що шкодує, що народила її та не приховує, що не любить її.
Вона нам ніколи не дасть спокійно жити. Я навіть задумався над тим, щоб переїхати в інше місто, щоб захистити свою кохану від власної матері. Я не розумію, як рідна мама, може ненавидіти свою дочку …